Ніколи більше комунізму!

В уявленні жителя нашої планети, що живе в другій половині XX – початку XXI століття, символом людино-ненавистної системи є Голокост. Поніс він шість з половиною мільйонів життів представників древнього народу, що зробив величезний вклад у розвиток цивілізації.

Нацисти, одержимі ірраціональною, сатанинською вірою у зверхність німецької нації над іншими, знищували в страшний спосіб (розстрілювали, мучили до смерті в концтаборах, душили газом, спалювали в крематоріях) єврейських чоловіків, жінок, людей похилого віку і дітей. Цій зловісній події присвячена величезна кількість музеїв по всьому обличчю землі, таких як Аушвіц-Освенцим, що займає 500 гектарів.

Про нього нагадують сотні тисяч пам’ятників у всіх містах світу. Про нього говорить численна кількість документальних фільмів, а також художні фільми – у тому числі, шедеври: «Список Шиндлера» або «Піаніст». Усе це приголомшує свідомість сотень мільйонів людей усіх національностей, збуджуючи у їхніх серцях велике співчуття до багатостраждальних євреїв і палке засудження нацизму. Голокост, як і його автор – фашизм, гідний повного засудження, без жодних «але», тому що був результатом божевільної, антилюдської ідеології.

Тим часом в Україні в 30-ті роки, століття, що тільки що завершилося, був свій власний голокост, не менший за розмірами за єврейський, і не менш страшний у методах знищення людини. Цей український геноцид отримав в історії назву Великого Голодомору.

Впродовж 1932 року загони військових і чекістів обшукували села України, нишпорили по хатинах і дворах. Вони шукали не зброю і золото, але зерно, хліб і всяке продовольство. Усе знайдене конфіскували на потреби міського пролетаріату або Червоної армії. Не залишали нічого. Всюди величезні купи зерна лежали на вокзалах ні чим не покриті, гниючі, але такі, що охороняються солдатами, чекаючи транспорту, який частенько так і не приходив.

Скоро почався голод. Всюди по хатах все частіше чутно було безперервний стогін голодних дітей: «Мамо дай їсти, я хочу їсти». Люди кинулися в міста, але ті були оточені військами, які відправляли голодуючі натовпи назад в свої села. Першими почали вмирати діти. Часто мати мала декількох дітей, вибирала лише одного, аби лише йому давати їжу, аби хоч один вижив, оскільки всіх неможливо було прогодувати. Бувало, що люди сходили з розуму. Стали з’їдати власних дітей або один одного. Незабаром трупи були буквально усюди. Села спустошували. Над Україною лютував дух смерті.

Що є причиною такої приголомшливої національної трагедії? Чому ж таке сталося в цивілізованому столітті прогресу і науки?

Аби глибше зрозуміти те, що сталося в Україні в страшні тридцяті роки необхідно усвідомити і заглибитися в духовне коріння атмосфери колишньої Pосійської імперії, що панує на величезній території.

Радянський Союз був першою в світі державою, що намагається на практиці здійснити марксистське уявлення про ідеальне суспільство. У перше десятиліття свого існування влада рішуче ліквідовувала всяку приватну власність. Після «націоналізації» індустрії і інших галузей економіки прийшов час на колективізацію.

Вся земля-власність держави. Для здійснення цієї тези марксистських теоретиків, землю необхідно вилучити у власника. Природно буде він чинити опір, особливо якщо він спроможний і живе в Україні, де земля родюча і де були традиції пов’язані з приватною власністю глибші, ніж в Росії або середньоазіатських країнах.

Отже для того, щоб зломити цей опір необхідно зробити певні заходи. Більшовицькі вожді кращим методом зломити українського селянина порахували тотальний голод. «Найбільшою помилкою є думка – писав Ленін весною 1922 р. – що НЕП покладе край терору. Ми ще повернемося до терору і до терору економічного». Голодомор, як необхідний елемент колективізації українського села був спланований ще в початку революції.

КОМУНІЗМ – САТАНИНСЬКА РЕЛІГІЯ

Голодомор, як і безліч інших трагедій, пережитих українським народом – результат помилкової утопії комунізму. Комунізм у своїй суті побудований як релігія. Це, між іншим, і є основною причиною, чому він став таким популярним серед певних, схильних до такого типу релігій народів.

Лауреат Нобелівської премії англійський математик і філософ – Бертран Рассел– займався вивченням філософських основ комунізму. «Комуністи пропагують спосіб життя, заснований на ірраціональних догмах, – сказав він одного дня — у них є священна історія, месія, священство. Вважаю, не вимагається інших підстав, аби ідентифікувати це вчення як релігію».

Дійсно комунізм – релігія, що народилася в християнській культурі, але радикально бунтуюча проти християнства. Тому так багато своїх елементів комунізм просто запозичує в християнства, але в корені є його антиподом, абсолютною протилежністю. Бог отець – Карл Маркс, дав книгу вибраному народові – пролетаріату. Священство-левіти – партія професіоналів-ідеологів, згідно ленінському «Що робити?».

Той же Ленін – месія, народ в обітовану землю що ввів. Свята і гімни, переповнені релігійним пафосом. А наскільки ж релігійна ця концепція світлого майбутнього, запозичена прямо з Біблії, або християнські ідеали соціальної справедливості. Саме релігійний характер комунізму також обумовлює певну міру посвяти і жертовності, з якою багато ранніх комуністів втілювали в життя його тези. Кажучи мовою Апокаліпсису, комунізм був «Звіром, який став робити знаки пророка».

Марксизм – це релігія, що претендувала на те, аби дати цілісне бачення світу. «Філософи лише різним чином пояснювали світ, але справа полягає в тому, аби його змінити» – писав Маркс. Але погляд на світ, у якому з початку потрібно знищити багатих, аби бідні, врешті-решт, перестали прагнути розбагатіти, чесно працювали і створили світ братської любові і загальної турботи один про одного – наївний та ірраціональний.

«Що посієш, то і пожнеш» – вчить древня мудрість. Вбивство – народжує вбивство, насильство – несе за собою лише насильство, крадіжка – переросте в ще більшу крадіжку. У суспільстві, побудованому на знищенні одного класу заради блага іншого, ніколи не буде миру і щастя. По-друге, світ без приватної власності просто неможливий, а саме прагнення володіти матеріальними благами закладене Творцем глибоко і виявляється в людині мало не з самого народження.

«Закони, мораль, релігія – писав Маркс – усе це не більше ніж буржуазні забобони, за якими ховаються буржуазні інтереси». Комунізм, боровся з релігією, тому що сам був релігією, при тому найтерпимішою з тих, що існували. «Ми повинні покінчити з усім, що претендує на надприродність і надлюдяність», – волав Енгельс. Усе ясно – матеріалістичній релігії дуже заважає властиве людині усвідомлення, що поряд з усім видимим є і невидиме, і саме в нім криється секрет існування і сенсу цього світу.

Впродовж усієї своєї історії комуністи вважали християнство своїм першим ворогом, з яким немає і бути не може жодних компромісів. Ось, що писав вождь революції в 1922 р. в цілком таємному листі, адресованому Політбюро: «Чим більше число представників реакційного духівництва і реакційної буржуазії вдасться нам з цього приводу розстріляти, тим краще: треба саме тепер проучити цю публіку так, щоб на декілька десятків років ні про який опір вони не насмілися і думати».

Розстріли і заслання священиків і прихожан, організації войовничих безбожників, руйнування храмів, а також заборона релігійних культів не лише в місцях людних, але навіть в особистому житті – все це Бого-ненавистна система, що намагалася встановити одну лише релігію – комуністичну. Усяке інше поклоніння – і особливо вже християнське – геть!

Так було на початку революції і в 30-х, так продовжувалося у всі дні правління більшовизму – «Бог – головний ворог народу і революції». Микита Сергійович Хрущов обіцяв до 1980 року показати останньог віруючого по телебаченню. Пройшов рік 70-й і Микита Хрущов разом з ним. Пройшов також восьмидесятий і єдине, що виконане з обіцянки генсека – це факт, що дійсно в 90-их (трохи недорахував) стали показувати віруючих по телебаченню.

ІДОЛ ВИМАГАЄ ЖЕРТВИ

Дуже поширеною нині думкою, як на Сході, (де комунізм займає все ще почесне, а інколи навіть, як в Білорусі, пануюче положення), так і на Заході (!) є те, що комунізм, який переслідує ідеал загальнолюдського щастя, сам по собі добрий і заслуговує на пошану. А якщо раптом були якісь погрішності, то вони є результатом дії неправильних осіб що займають позиції влади.

Люди, які вірять в такі теорії, або ніколи не поглиблювалися в історію комунізму, або, швидше за все, спеціально закривають очі на все злочинне єство цієї ідеології. Історія країн, у яких комуністи прийшли до влади дає ясно зрозуміти, що комунізм нероздільний від таких понять, як терор, насильство, знищення, диктатура.

«Для нас немає, і не може бути старих засад «моралі» і «гуманності», вигаданих буржуазією для пригноблення і експлуатації «нижчих класів», – волала революція із сторінок «Червоного меча», газети київської ЧК в 1919р. – Наша мораль нова, наша гуманність абсолютна, бо вона покоїться на світлому ідеалі знищення всякого гніту і насильства.

Нам все дозволено, бо ми перші у світі підняли меч не в ім’я закріпачення і пригноблення кого-небудь, а в ім’я розкріпачення від гніту і рабства всіх.

Кров? Хай кров, якщо лише нею можна фарбувати в яскраво-червоний колір Революції сіро-біло-чорний штандарт старого розбійницького світу. Бо лише повна безповоротна смерть цього світу позбавить нас від відродження старих шакалів!»

Терор – хліб насущний комуністичної реальності. Він почався майже з першого дня, як Ленін захопив владу, і закінчився лише разом з падінням Радянського Союзу.

Насильство – загальне і нещадне (один з улюблених епітетів вождя революції) – повинно було розчистити грунт для нового порядку. Це фрагмент телеграми Леніна в Пензенський губвиконком:

«Товариші! Повстання п’яти волостей куркульні повинне повести до нещадного придушення. Цього вимагає інтерес усієї революції, бо тепер узятий «останній рішучий бій» з куркульнею. Зразок треба дати.

-Повісити (неодмінно повісити, щоб народ бачив) не менше 100 явних куркулів, багатіїв, кровопивців.

-Опублікувати їх імена.

-Відняти у них весь хліб

-Призначити заручників – згідно вчорашній телеграмі.

Зробити так, щоб на сотні верст довкруги народ бачив, трепетав, знав, кричав: душать і задушать кровопивців кулаків. Телеграфуйте отримання і виконання. Ваш Ленін. P.S. Знайдіть людей по-тверезіше».

Цей, як і безліч інших документів, змальовують образ Леніна зовсім не схожого на того доброго дядька, якого нам представляли в радянській школі.

Фідель Кастро, вождь комуністичної Куби, відверто пояснить те, про що багато хто вважав за краще умовчувати: «Революції потрібен ворог… Революції для розвитку потрібна антитеза, а саме – контрреволюція». І якщо ворогів немає, то їх слід вигадати. Але, здається, ніхто так прямо не розумів єство комунізму, як Троцький. «Радянська влада, – писав він. – це організована громадянська війна». No comments.

Енгельс на похоронах Маркса висловився: «Подібно до того, як Дарвін відкрив закон розвитку органічного світу, Маркс відкрив закон розвитку людської історії». Відкинувши Бога, комуністична релігія опустила людину до ролі однієї з тварин. Отже, теорія еволюції, перенесена на людське суспільство, народила поняття боротьби класів.

Усе стало зрозуміло: якщо люди – один з видів тварин, то їх розвиток, історію рухає теорія еволюції, згідно якої виживає сильніший. У чому ж це полягає? Вовк для того, щоб прожити, повинен раз в пару днів з’їсти 10-килограмовий обід з м’яса. Звідки ж його узяти? Він бігає по лісу у пошуках зайця або косулі. Єдине, що потрібно для того, щоб жити – це убити зайця і посилиться за його рахунок.

Точно так само і стосунки в суспільстві. Якщо пролетаріат вчасно не знищить аристократію, буржуазію, духівництво і кулаків, він не встоїть, не виживе. Адже історію рухає боротьба класів. Рушійною силою історії є ненависть, терор, знищення того, хто не схожий на тебе. Завдяки Леніну і його помічникам теорія раптом стала практикою.

«Громадянська війна не знає писаних законів, – стверджував у «Вістях» 23 серпня 1918 року М.Лацис, головний помічник Дзержинського. – Капіталістичні війни мають свої писані закони, але в громадянської війни закони свої. Треба не лише розгромити ворожі сили, що діють, але і показати, що хто б не підняв меч проти існуючих класових поділів, від меча і загине. У громадянській війні немає місця для суду над ворогами. Це – смертельна сутичка. Якщо не уб’єш ти, уб’ють тебе. І якщо ти не хочеш бути убитим, убий сам!»

З 1918 року для реалізації ідеї повної смерті старого світу комуністи побудували певну систему, яку пізніше Солженицин назвав «Архіпелаг ГУЛАГ». Там масово знищувалися люди, або в нелюдських умовах мільйони, безкоштовною працею будували нову соціалістичну вітчизну. У деяких таборах смертність перевищувала 30-40% на рік. Гітлер просто запозичував те, що винайшов Ленін ще на початку революції.

Апогеєм кривавого комуністичного режиму є період з літа 1936-по пізню осінь 1938. Головний герой цього часу – вірний учень Володимира Ілліча – Йосиф Віссаріонович Сталін любив говорити: «Немає людини – немає проблеми». Справжній психопат і садист, як ніхто в історії до нього з диявольською послідовністю реалізував тезу класової боротьби, знищуючи інтелігенцію, духівництво, пролетаріат, селян. У цей період людей частенько заарештовували лише для того, щоб забезпечити «квоту контрреволюційних елементів, що підлягають придушенню». Особливо ревно сталінський режим взявся за українську національну інтелігенцію, що тільки формувалася. Серед українських академіків, письменників, художників та інших діячів культури лише невелика кількість пережила 30-ті роки.

100 мільйонів загиблих під час спроби втілення сатанинської утопії. Ідол комунізму вимагає собі людських життів. Точнісінько як у язичеських релігіях, де богові-демонові приносили людські жертви.

Люди, які навіть не читали Біблію, знають історію про Авеля та його брата-вбивцю Каїна. Каїн, що здійснив вбивство свого брата почув раптом Бога: «І сказав Господь: Що ти зробив? Голос крові брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї». (Буття.4, 10). Ось переднами причина того, чому так багато людей у нашій країні мріють про те, аби щонайшвидше виїхати звідси, вважаючи свою вітчизну проклятою землею. Пролита кров – незліченна кількість пролитої крові, за яку ніхто не розкаявся, – породжує прокляття, робить країну безплідною. Але Біблія також відкриває Істину про те, що є кров, яка кличе голосніше за кров Авеля, – це кров Ісуса Христа. «І якщо сповідаємо гріхи наші, то Кров Ісуса Христа очищає нас від всякого гріха»( 1Івана 1,7-9).

ХТО ВІДПОВІДАЛЬНИЙ ЗА РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ?

«Хто розвалив цю велику державу?» Часто звучить в народі невдоволене питання. Три багатирі, присутні в Біловезькій пущі? Або може це все жидо-масонська змова? А може винні агенти заходу?

Ніхто, навіть всередині 80-х, не насмілювався серйозно задуматися, що «Союз нерушимый» так швидко впаде. Природно на це склалося декілька видимих причин. По-перше, в після-хрущовську епоху ніхто вже серйозно не вірив у ідеали комуністичного світлого майбутнього. Можна сказати, що релігія, що має помилкові, ірраціональні підстави, не витримала перевірки часом і просто «здулася», як здувається повітряна куля, що не має постійного джерела наповнення. По-друге, економічна криза, викликана поряд з іншим, гонкою озброєнь (типовий плід ідеї всесвітньої революції), змусила генсеків взятися за голову і забути маревні марксистські ідеї про щасливе життя без приватної власності і навернутися в лоно ринкової економіки.

Не дивлячись ні на що, події перелому 80-х і 90-х несуть характер великого ДИВА, і неможливо їх розглядати без усвідомлення втручання сил Владики історії. Бог створив народи і дав їм прекрасні землі для проживання. Це Він створив Росію, Україну, Білорусь і в серці кожного народу вклав якийсь особливий потенціал. І Господь любить Росію, а також любить Україну і будь-який інший народ Ним створений.

Але одночасно Бог ненавидів і ненавидить Радянський Союз, першу в історії державу, побудовану на комуністичній релігії. І як сатана має дві якості, які використовує у справі вбивства людини і людства – він є брехун і батько всякої брехні і він прийшов, аби убити і занапастити- , так і СРСР тримався від самого свого початку на двох принципах: тотальній брехні і тотальному насильстві. Отже, у Бога була війна з «імперією зла» і в цій війні саме Він виявився абсолютним переможцем.

У Старому Заповіті в пророчих листах дуже часто використовується прообраз Вавилона, як Анти-божої держави, заснованої на неправедності і насильстві. Під цей образ ідеально підходить країна “совєтов”. «І повстану на них – говорить Господь Саваот – і винищу ім’я Вавилона і весь залишок і сина і внука»(Іс. 14, 21). Ізраїль знаходився впродовж 70-ти років у вавилонському полоні, але коли прийшов 70-й рік (часто використовувана в Біблії цифра), Бог зруйнував вавилонську імперію, і дарував свободу Своєму народові.

Будь-якому знавцеві Священного Писання не може не прийти думка про аналогію між Вавилоном і Радянським Союзом, між 70 роками вавилонського полону і 70 роками існування радянської влади. Отже, коли настав час, Господь зробив диво і в один прекрасний момент страшної імперії просто не стало. Комуністи були в такому переляку, що заборонили самі себе. Комуністична партія впродовж декількох місяців була заборонена у всіх колишніх радянських республіках.

«Залиште Вавилон і хай кожен повернеться в свою землю, бо вирок про нього досяг до небес і піднявся до хмар» (Єр.51, 9). І кожна з 15 республік повернулася в свою землю. А «Вавилон», засуджений, зруйнований, повинен був перетворитися на приказку і та проклін навіки.

НАЗАД В СРСР?

Поїхавши до Німеччини, людина не відчуває нині нічого від того духу, який ще 65 років тому був панівним над розумом і життями більшості німців. Не знайдеться там також пам’ятників Гітлеру, ні площі Геринга, або вулиці Гебельса. Якщо раптом якимсь молодим скинхедам захочеться пройтися по вулицях Гамбурга або Берліна під прапорами зі свастикою і іншими символами нацизму, німецька поліція за декілька хвилин розбереться і зробить це рішуче.

Тим часом в Україні на кожному кроці ми зустрічаємо пам’ятники, символи або назви вулиць, які нагадують про комунізм і його вождів. Регулярно якісь люди з портретами Сталіна і Леніна ходять по українських вулицях, заявляючи на своїх червоних транспарантах, що Радянський Союз ще повернеться і відплатить тим, хто провинився проти нього. Ми всі продовжуємо жити в тіні великої комуністичної релігії, вона переповнює наш пейзаж, а наше життя неначе присвячене їй. Здається, майже ніхто вже не вірить ні в матеріалістичну діалектику, ні в економіку за задумом Маркса, але все одно дух комунізму присутній серед нас, неначе нічого не сталося.

Дивлячись на життя слов’янських республік колишнього СРСР, згадується ще одна біблійна притча, розказана Христом про те, як з серця людини був вигнаний злий дух. Але серце, покинуте демоном, так і залишилося порожнім і незаповненим, отже, злий дух повернувся назад, але не один, а узявши з собою сім духів, зліших за себе. Бог зробив «свою роботу», дивно вигнавши дух комунізму і зруйнувавши “імперію зла”. Але чи зробили ми – люди, те що було нашою частиною в цій справі?

У Німеччині немає вже фашизму і нічого від його «духу», тому що німці покаялися у скоєних злочинах і зріклися від нацистською релігії, піддавши її засудженню. Але тотальний крах, що потерпів комунізм, не пережив свого Нюрнберга. Комунізм, хоч сам як ідеологія, здається, є трупом, продовжує панувати в атмосфері України і в якійсь фрагментарній формі в розумах і ментальності людей. Наша країна виявилася між минулим і майбутнім, точно як в притчі, розказаній Ісусом. З серця вийшов злий дух, але місце виявилося незайнятим. Вірніше сказати, що виходячи, залишив він в нім свій тотальний слід, неначе хотів сказати: «Я ще сюди повернуся! Повернуся в новій іпостасі! Ше побачите, мій час не закінчився».

Україна потребує глибоко усвідомленого покаяння у гріхах комунізму. Суть покаяння полягає в тому, що речі називаються своїми іменами. Брехня називається брехнею, злочин називається злочином. Відкривається справжнє єство людино-ненавистної системи, і відбувається очищення від неї пейзажу країни і пов’язаного з ним світогляду людей. Точно так, як це сталося з нацизмом у Німеччині після Другої світової війни.

Комунізм є релігією, тому питання комунізму глибоко духовне. Неможливо вирішити духовне питання без молитви і слова Церкви. Проблема духовної атмосфери в країні – це безпосередньо питання християнської Церкви.

У післявоєнній Німеччині церкви різних конфесій, разом з глибоко віруючим католиком – канцлером Конрадом Аденауером – узяли відповідальність за духовне очищення країни від помилкової і злочинної релігії, а також від її наслідків. Так і нині багато пострадянських країн і Україна, у тому числі, потребує цієї серйозної духовної роботи для прекрасного майбутнього, вільного від проклять минулого.

І з Богом таке майбутнє можливе!