Quo vadis? 10 фактів про Генріка Сенкевича та його книгу «Камо грядеши»

1. Перед тим як стати письменником, Сенкевич був журналістом в Америці. Його творчий шлях почався з написання фейлетонів у Варшаві, проте вже у 1876 році він рушає працювати в Америку. Протягом двох років перебування там, він збирав для польських ЗМІ репортажі про життя та звички американців різних класів та достатку. Споглядаючи боротьбу корінних народів за свободу, письменник написав низку вестернів.

І завжди пам’ятай, що мармур, нехай найдорожчий, нічого не вартий, і що справжню цінність він отримує лише тоді, коли його перетворить в чудо мистецтва рука скульптора. Будь же таким скульптором … Недостатньо тільки любити, треба вміти любити і треба вміти навчити любові. Адже насолоду відчуває і плебей, і навіть тварини, але справжній чоловік тим власне від них і різниться, що звертає любов як би в благородне мистецтво і, насолоджуючись нею, знає про це, усвідомлює божественну її сутність і тим самим насичує не тільки тіло, але і душу (Цитата з книги «Quo vadis?»).

1. В роду Генріка Сенкевича були татари-мусульмани. Народжений в селі Воля-Окшейська, в 1846 році, письменник проживав в домі родини матері. Пращури ж його батька походили від литовських татар. Попри поступову асиміляцію з поляками, більшість татар лишались мусульманами. Проте прапрадід Генріка — Міхал, прийняв Христа в 1775 році, відійшовши від ісламу. Попри змішану кров письменник ототожнював себе винятково з поляками, а татари були в його книгах антагоністами та загрозою цивілізованому світові.

1. Назва книги «Quo vadis?» є біблійною. В Євангелії Івана описано як під час Таємної вечері Ісус каже: «Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер» (13:33). Петро у відповідь Його запитує: «Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною» (13:36). На це Петро відповідає, що готовий і померти за Ісуса, але той йому пророкує про три зречення. Існує апокрифічна книга «Дії Петра», де описується ще одна розмова між Петром та Ісусом. В ній, вже літній Петро тікає з Рима після того, як Нерон вбив безліч християн. Йому на дорозі трапляється Ісус, якого Петро знову питає: Куди ти йдеш, Господи? (лат. Quo vadis, Domine?) На що той відповідає: «Через те, що ти покинув народ Мій, я йду на друге розп’яття» (Quoniam relinqui populum Meum, Romam vado iterum crucifigi). Після того, відповідно до апокрифів, Петро повертається і помирає на хресті. А нині цей вислів використовується для того, аби примусити людину замислитись чи вона обрала правильний життєвий шлях, цінності, цілі, тощо.

Христос звелів любити людей сильніше, ніж ненавидіти зло, бо вчення його є любов, а не ненависть (Цитата з книги «Quo vadis?»).

1. Основною ідеєю книги — є протистояння фізичної та духовної сили. Основний фокус Сенкевича є на тому, аби змалювати життя перших християн Рима та описати перші на них гоніння часів Нерона. Сенкевич писав: «Вчитуючись в «Аннали», я не раз відчував, що в мені зріє думка дати художнє протиставлення цих двох світів, один з яких являв собою всемогутню керівну силу адміністративної машини, а інший представляв виключно духовну силу».

1. Книга описує правдиві історичні події. Для цього Сенкевич опрацював первинні історичні джерела, серед яких були римські історики. Серед його героїв історичними є: Гай Петроній, імператор Нерон, Апостол Петро, Апостол Павло, Поппея Сабіна (друга дружина Нерона), Плавтій (воєначальник), Помпонія Греціна (дружина Плавта). Вигадані: Марк Вініцій, молодий римський патрицій, племінник Петронія, та кохана Вініція, Лігія.
2. Книги Сенкевича набули міжнародного визнання. Величезний успіх цього роману сприяв присудженню Сенкевичу в 1905 році Нобелівської премії з літератури.
3. Сенкевич зазнавав багато критики. Попри бурхливий захват аудиторії, були й ті, хто критикував автора та його книги. Критики звинувачували його в надмірному героїзуванні поляк в його книгах та демонізації інших народів та персонажів, як-от Богдана Хмельницького. Крім того, його звинувачували в тому, що він мало висвітлював розмаїття польської спільноти, де були, до прикладу, євреї, а також селян, надаючи перевагу шляхті. Були й ті, хто дорікав автору через сцени надмірної жорстокості.

1. Перша екранізація книги була зроблена ще в 1901 році, у Франції. Найперша екранізація відбулась через 5 років після публікації книги, Фернаном Зеккою на кіностудії Pathé. Цікаво, що ця кіностудія була створена в рік публікації роману — в 1896 році. Пізніше була екранізація 1951 року, в США, а також у 1985 році, створена за співпраці трьох країн: Італії, Франції, Югославії — і в Польщі у 2001 році.

Поважати Христа недостатньо, треба ще жити згідно з його вченням, і тут опиняєшся ніби на березі моря, яке тобі велять перейти пішки. <…> І скажу тобі так: я не знаю, як влаштовуються християни, щоб існувати, але знаю одне: де починається їх вчення, там кінчається римське панування, закінчується Рим, закінчується життя, відмінність між переможеним і переможцем, багатим і бідним , паном і рабом, закінчується всяка влада, закінчується імператор, закон і весь світопорядок, і замість всього цього приходить Христос і якесь милосердя, якого досі не було, і якась доброта, невластива людям і чужа нашим римським схильностям (Цитата з книги «Quo vadis?»).

1. В Італії є церква «Quo vadis?». Церква, відома як Санта-Марія-ін-Пальміс (італ. Santa Maria in Palmis), знаходиться на південному сході Риму на Аппієвій дорозі. Символізує символічний заклик Ісуса до повернення Петра до Рима для завершення місії. Стоїть на місці де, за переказами, Петро зустрів Христа.
2. Книга виборола місце в ТОП-рейтингах світової літератури. Книга Сенкевича популяризувала польську літературу, була перекладена на понад 50 мов і донині є одним з бестселерів всіх часів.

Ці факти свідчать про те, що геніальні твори не народжуються з нічого. Трагічна історія християнства та боротьби за віру, особисті рефлексії автора та філософські питання людства є фундаментом цього твору. І нині, чи ви готові поставити собі питання: Куди я йду? – як Петро чи герої Сенкевича.