Біблія — скарбниця історій про людей як доброчесних, так і дуже злих, як сильних, так і слабких, об’єднаних Божим планом. Їх історії протягом віків слугують сюжетами для живопису. Це допомагає людині краще зануритись в подію, прожити її та побачити інший бік героя чи героїні. Одна з тематичних ліній представлена в живописі — це хоробрість. В цьому матеріалі ви зможете побачити сім біблійних історій через призму картин відомих художників. Це історії про людей, які перемагали страх і виконували Божу Волю, навіть ризикуючи життям.
1. «Тварини заходять в ковчег», 1570 р., Якопо Бассано.
Ной був під величезним тиском натовпу. Він отримав завдання від Бога підготуватись до потопу, який стане судом Бога над світом, де панує гріх та насилля. Лише він вірив в обіцянку, а люди, які дивились на нього, бачили юродивого, який десятки років будував на суші ковчег. Ной не був будівником суден, але вірою переміг будь-яку невпевненість в собі, страх перед думкою людей, майбутнім, і був врятований разом із сім’єю та тваринами.
На картині Якопо Бассано, зображено період часу, коли Господь почав приводити до Ноя тварин. Це картина пізнього Ренесансу, і вона є прикладом маньєризму. Для цієї течії була притаманна віртуозність митця, звернення до духовних тем, індивідуалізм, майже повна відмова від класичних підходів, фантазійність, асиметрія, вплив на свідомість замовника. Картини течії маньєризму писались в основному на замовлення аристократії, церковної чи світської.
«Господь сказав до Ноя: Увійди ти і вся твоя родина в ковчег, бо тебе одного з цього роду побачив я праведним передо мною. Зо всякої чистої скотини візьмеш по семеро до себе, самців і самиць, а з нечистої скотини по парі, самця й самицю. З птаства піднебесного теж по семеро, самців і самиць, щоб зберегти живим насіння по всій землі. Ще бо сім днів, і я пошлю дощ на землю, сорок днів і сорок ночей, і вигублю з лиця землі всі сотворіння, що їх я створив. І зробив Ной усе, як велів йому Господь». Буття 7:1-5
2. Картина «Рут на полі з Воозом», 1825 р., Юліус Шнор фон Каролсфельд.
Бути іноземкою серед чужого народу важко. Особливо, якщо твій народ вважається нечистим! Рут, родом моавитянка, вийшла заміж за єврейського чоловіка, коли його сім’я шукала прихисток від голоду на її землях. Через кілька років шлюбу помирає її свекор, чоловік та його брат. Вона лишається сам на сам з суворою реальністю часів стародавнього світу, де жінка ледве могла прожити без допомоги чоловіка. Проте вона вирішує замість повернення до своїх батьків, піти на Батьківщину чоловіка та піклуватись про його літню мати. Зрештою, Рут помічає місцевий володар Вооз, який бере дівчину за дружину. Для того, щоб вийти з життєвої кризи, Рут довелося перемогти в собі страх невідомого, страх перед іншим народом, страх, що вона не зможе допомогти свекрусі та попіклуватись про себе. Кожен раз, коли вона виходила в поле позбирати колоски, які лишились після збору врожаю, вона брала відповідальність за себе і за своє життя, не втрачаючи віру в Бога.
Картина Юліуса Шнор фон Каролсфельда належить до напряму романтизму. Цей напрям виник як реакція на обмеженість класицизму, себто, заперечення раціоналізму. Чуття стало домінувати над технологією. Цьому напряму притаманні культ почуттів, індивідуальність, звеличення духу над матеріальним світом, романтичність бунту, захопленість історизмом, релігійними мотивами, фольклором. Чи прослідковуються ці ознаки для вас в цій картині?
А Вооз: Мені повідано про все, що ти зробила для твоєї свекрухи після смерти твого чоловіка: як ти покинула твого батька й твою матір і твою батьківщину, і прийшла до народу, якого раніш не знала. Нехай Господь тобі відплатить за твій учинок! І нехай буде тобі нагорода повна від Господа, Бога Ізраїля, під захист крил якого ти прибула.
3. Картина «Саул і Давид» (1660–1665), Рембрандт ван Рейн.
Давид був молодим пастушком, коли пророк Самуїл таємно помазав його на царство в Ізраїлі. Він повірив слову, але розумів, що поки править цар Саул, йому треба буде чекати. Саул, тим часом, вчинив непослух перед Богом і втратив благословіння. Його мучили духовні атаки, і лише музика могла його заспокоїти в моменти нападів. Коли Давида найняли грати для Саула на лірі, він слухняно це робив. Проте Саул не раз намагався вбити Давида! Граючи на лірі для параноїдального та нестриманого царя, юнак не раз ризикував своїм життям. Проте віддавши все в руки Бога в молитвах, деякі з яких увійшли в книгу Псалмів, він перемагав свої страхи.
Картина Рембрандта ван Рейна є прикладом реалізму. Представники цього напряму ставили за ціль показати дійсність такою як вона є. На противагу романтизму, митці цього напряму надавали перевагу не внутрішньому світу людини, але радше її взаємодії з навколишнім світом. Тому основними інструментами були спостереження, вивчення та аналіз дійсності. Історичні епізоди, як опис дійсності, були однією з тем митців реалізму. Пишучи картини, які зображали певні історичні процеси та події якомога правдивіше, вони таким чином кидали виклик невимушеності романтизму.
На картині «Саул і Давид» митець показав елементи одягу, культури, емоції, які могли мати як цар, так і пастух. Можливо, він випустив певні деталі, але ми чітко прослідковуємо драматизм історії: поки Давид тримає в руках гуслі, цар Саул притискає до себе спис.
І було: що найде дух від Бога на Саула, візьме Давид гусла та й заграє; от і полегшає Саулові і стане ліпше, а злий дух відійде геть від нього.
4. Картина «Даниїл відповідає царю», 1892 р., Брайтон Рів’єр.
Даниїл опинився разом зі своїм народом в полоні Вавилонського царя Навуходоносора. Після трьох років навчання він став служити царю, і був вдесятеро розумніший за всіх віщунів та чародіїв, які були при цареві. Так він заслужив почесть та отримав відповідальну посаду. І навіть, коли владу у Вавилоні захопило Мідо-Персидське царство, Даниїл залишився у почті на позиції, яку можна прирівняти до сучасного прем’єр-міністра. Проте успішність створила Даниїлу ворогів серед інших слуг нового царя Дарія! Вони знали, що чоловік щоденно молиться до Бога, і вирішили зробити йому пастку. Цар не побачив нічого підозрілого в їх пропозиції, щоб протягом тридцяти днів люди не зверталися з проханнями ні до кого з людей чи богів, окрім царя Дарія. Він видав відповідний наказ, порушник якого мав бути вкинутий до левової ями. Попри жахливе розпорядження, Даниїл не побоявся левів і царя, та продовжував молитись Богу. І коли його вкинули в яму смерті, Господь затулив пащі тварин, і чоловік вийшов непошкоджений.
В цій картині є ознаки кількох напрямів: академізму, реалізму та анімалізму. Академізм проявляється в тому, що митець слідує принципам та правилам, визнаними офіційними авторитетами в галузі мистецтва, а саме — національними академіями мистецтв з використанням спадщини античності та Відродження. Анімалізм представлений тим, що на картині є леви. Вони займають простір майже всієї картини, змальовані близько до реальності як в зовнішності, так і поведінці. І, відповідно, реалізм показаний через одяг Даниїла, інтер’єр кімнати та інші історичні деталі.
«А вранці на світанку встав цар і пішов притьмом до левиної ями, і як наблизився до неї, крикнув жалібним голосом до Даниїла: «Даниїле, слуго Бога живого! Чи зміг твій Бог, якому ти постійно служиш, врятувати тебе від левів?» Тоді Даниїл відповів цареві: «Царю, живи навіки! Мій Бог послав ангела свого й той затулив пащеки левам, тож вони не скоїли мені ніякої шкоди, бо він визнав мене невинним перед собою, та й перед тобою, царю, я не вчинив нічого злого» Даниїла 6:20-23
5. Картина: Свято Естер, 1865 р., Едвард Армітидж.
Естер була простою дівчиною, яка стала кандидаткою на дружину царя Персії. Її привели в палац силою, і непокора могла коштувати їй життя. Навіть коли вона стала дружиною царя Артаксеркса, вона не була захищена від небезпеки та приховувала свою єврейську етнічність. Будь-яке порушення протоколу, чи натяк на неповагу до царя та його влади каралися смертю. Проте, дізнавшись, що чиновник Аман хоче винищити її народ, Естер обрала ризик над байдужістю! Вона порушила протокол, прийшовши до царя без запрошення та запросила його до себе на святкування. Там вона розкрила правду про те, що вона єврейка, а також звинуватила Амана в його жорстоких планах. Аби спасти свій народ, Естер з Божою допомогою переступила страхи та стала за це знаною донині.
Картина Едварда Армітиджа є прикладом реалізму. Відповідно, для нього було важливим показати історію так, щоб вона була максимально правдивою. Це можна побачити в одязі, орнаментах, настінних малюнках, прикрасах. В цьому напрямі видно особливу любов та повагу митців до історії. Чи так ви уявляли собі цей біблійний епізод?
«Знову на другий день бенкетування з вином сказав цар до Естери: «Яке твоє бажання, царице Естеро? Воно буде вдоволене тобі! Яка твоя просьба? Навіть і до половини царства, і вона буде виконана!» Тоді цариця Естера у відповідь сказала: «Коли я, царю, знайшла ласку в твоїх очах і коли цареві довподоби, нехай буде дароване мені моє життя за моїм бажанням і народові моєму на мою просьбу; бо ми, я і народ мій, видані, щоб нас вигубити, повбивати й винищити. Коли б ми були запродані як раби та як рабині, то я мовчала б, бо це лихо не спричинило б шкоди для царя!» На це цар відповів цариці Естері: «Хто він такий і де він, що наважився в своєму серці таке зробити?» Естера відповіла: «Ворог і гнобитель — оцей злющий Аман!» І затрусивсь Аман від страху перед царем і царицею» Естер 7:2-6
6. Картина: «Ілля в пустелі», 1818 р., Вашингтон Олстон.
Ілля жив в часи, коли на пророків були гоніння. Цариця Єзавель поставила собі за мету знищити всіх посланників Бога, а особливо — Іллю. Віра Іллі є однією з показових в Біблії: вірою він переміг служителів Ваала, викликав дощ, творив чудеса — але навіть сильні пророки бувають пригнічені. Бог попередив його, що в країні буде страшний голод. Коли він був в пустелі, Ілля відчував біль за свою країну, за рішення, які приймав цар та його жорстока дружина Єзавель. Він знав, що може стати наступним мучеником, і мусив постійно переховуватися у тих місцях, які вказував йому Господь. Саме у ті відлюдні місця Бог посилав йому через воронів м’ясо та хліб.
Картина Вашингтона Олстона належить до течії романтизму, з фокусом на історизм. Ми можемо побачити, що він приділяє багато уваги символам на картині. Темрява пустелі і яскраве світло з-за хмар, в кутку картини. Сухе понівечене дерево — і знесилений Ілля, який, опустивши голову, приймає від ворона хліб. Струмок живої води, який спускається згори там, де світить сонце. Ця картина покликана допомогти глядачу відчути стан Іллі.
Пішов він і зробив на Господній наказ, і рушив, і оселився коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. Круки приносили йому хліба й м’яса вранці та хліба й м’яса ввечері, а пив він з потоку.
7. Картина: Мучеництво Стефана, 1645 р., Бернардо Кавалліно.
Коли рання церква Христа почала рости, в них з’явились проблеми. Однією з них було те, що нововіруючи греки скаржились на те, що їх вдови отримують недостатньо допомоги. Тоді апостоли обрали кількох представників громади, які могли б вирішувати подібні проблеми. Серед них був Стефан. Він швидко став знаним, адже був чоловіком віри та сили, творив чудеса. Саме тому, про нього знали як друзі, так і вороги. Кілька людей із синагоги привели Стефана на суд до первосвященника, звинувачуючи в тому, в чому був звинувачений свого часу Спаситель: що Ісус зруйнує храм за три дні. Не розуміючи символізму слів Ісуса — Його смерті та воскресіння на третій день, вони бачили в цьому привід знищити Стефана. Але служитель не змовчав! 7 глава Книги Дій присвячена проповіді, яку на місці суду прочитав людям обвинувачений. Після цього його закидали камінням до смерті.
Картина Бернардо Кавалліно написана в стилі класицизму. Цьому напряму притаманна свобода власного трактування історичних подій митцем. Основними рисами класицизму є раціоналізм, на противагу чуттєвості, наслідування античному мистецтву, слідування формам, нормам та правилам. Стефан є найбільш освітленою людиною на картині, а навколо нього темрява. Його очі підняті до Бога, а червоний колір одягу символізує кров, яка скоро буде литись з його тіла. Проте на його обличчі немає жаху, а лише надія та очікування.
«Стефан же, повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога, і мовив: «Ось бачу відкрите небо і Сина Чоловічого, який стоїть по правиці Бога.» Вони ж закричали голосом великим і, затуливши вуха свої, кинулись на нього разом та вивели за місто, і почали каменувати. Свідки ж поклали свою одежу у ногах хлопця, що звався Савло. І каменували Стефана, який взивав, мовивши: «Господи Ісусе, прийми дух мій!» А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» І промовивши це, смертю заснув» Книга Дій 7:55-60
Мистецтво — це інструмент слави Божої. Вивчаючи біблійні історії, митці часто проживають досвід героїв, який відображають на полотні фарбами. В результаті, ми маємо цікавий погляд на історію та можливість глибше зануритись в життя персонажів. І взявши досвід героїв віри, які перемагали страх, ми можемо як і Ісус Навин взяти меч свого служіння та почути потужний голос Бога, який каже: Будь мужнім і хоробрим!
У всіх біблійних цитатах було використано переклад Хоменка.
