logo
26 травня 2021 р. \ оновлено 22 лютого

Доки Україна жваво обговорює результати Євробачення чимало людей пропустили важливу новину, яка стосується нашої енергетичної безпеки. Сполучені Штати взялися переглянути політику щодо Північного потоку-2.

У середу, 19 травня, стало відомо про підготовку демократами зняття санкцій з компаній, які будують газопровід між Росією та Німеччиною. Ще в листопаді ми писали про потенційні загрози для України від зміни правлячої партії в США і ось бачимо навіть не перші тривожні дзвіночки, а відверту зраду. За часів Трампа компанії, що будували газопровід, перебували під санкціями (що дуже сильно не подобалося Німеччині), але тепер чинна адміністрація готова пом’якшити свою політику заради повного відновлення співпраці з ЄС.

У Вашингтоні це рішення мотивують покращенням відносин. Виявляється, санкції «негативно впливали на відносини США з Німеччиною, ЄС й іншими європейськими союзниками і партнерами». Інтереси України тут не враховані зовсім та й Росія тепер не фігурує як ненадійний партнер. Дуже цікаве рішення політика, якого ЗМІ дружно називали «другом» України.

Що отримує від цього ЄС? Черговий сигнал про повернення до старої політики консенсусу (як за часів Обами). Що це означає для України? Енергетичні й безпекові проблеми. Транспортування газу в Європу щороку поповнює бюджет на три мільярди доларів, які в час війни точно не будуть зайвими. Також новий газопровід дає Росії більше енергетичної свободи, а Україну як транзитера просто викидають з процесу.

Рішення Байдена жорстко розкритикували республіканці. Сенатор Джим Рін назвав його «подарунком Путіну перед спільним самітом». Дуже точно про загрози від скасування санкцій висловився республіканський лідер комітету закордонних справ Майкл Маккоул: «Це російський проект злочинного впливу, який загрожує поглибленням енергетичної залежності Європи від Москви, зробить Україну більш вразливою до російської агресії та забезпечить путінську скарбницю мільярдами доларів».

В попередні роки ми багато чули про нібито жахливу зовнішню політику Трампа, адже він насмілився проводити політику окремо від ЄС. Його кроки в обмеженні нелегально імміграції чи протистояння з комуністичним Китаєм висвітлювалися як радикальні й нерозумні. Отже, тепер будемо «радіти» дуже поміркованій і прогресивній політиці Байдена, яка відкриває такі широкі вікна можливостей для російського впливу на Європу?

Хто в ЄС залишається противником побудови Північного потоку-2? Найперше, держави, що пережили радянську окупацію (Польща, Литва, Латвія, Естонія, Фінляндія) і добре знають про загрози тісної співпраці з РФ. Ще одним критиком його побудови виступають зелені, тобто політичні партії з радикально екологічним ухилом. Але Україні не варто очікувати від них серйозної підтримки, бо, по-перше, зелені завжди складали меншість у європейських парламентах і, по-друге, їх позиції не збігаються з українськими інтересами, бо вони в принципі за максимальне скорочення використання газу і нафти.

Деякі політики на словах великі «друзі» України. Вони і занепокоєння висловлять і Путіна вбивцею назвуть. Але коли стоїть питання реальних справ, то Україна не лише залишається без підтримки, а виявляється на узбіччі міждержавних домовленостей.

Можливо, хоч цей приклад підштовхне деяких наших громадян усвідомити, хто чий друг насправді…