Криза — це завжди можливість перевірити будь-які інституції на міцність. Коронавірус, в свою чергу, перевірив на міцність весь світ! І, коли ми говоримо про церкву, то серед вірян були як ті, кого карантин спантеличив, так і ті — хто почав активно діяти. І для того, аби нам в цей час не фокусуватися тільки на негативі, давайте коротко оглянемо деякі успіхи за цей час.
Ініціатива християнина виросла в мережу допомоги
З початком карантину виникла проблема — лікарі в лікарнях повинні бути, але доїхати вони не можуть! Вже не кажучи про медсестер, нянечок та інших працівників лікарень, без яких якісний процес лікування та догляду неможливий. І тоді Олександр Третяк запропонував в Рівному ідею підвозити лікарів до лікарень на машинах. Ця ініціатива набула поширення під назвою «Підвези медика», і зараз практикується в різних містах України. Люди координують зусилля через соціальні мережі та об’єднуються у групи допомоги. На своїй сторінці Фейсбук, Олександр коментує цю ініціативу так: «Це була перша реакція на проблему, яка виникла в Рівному в умовах обмежень по перевезенню людей в громадському транспорті. Завдяки небайдужим водіям, які підставили своє плече для медиків, останні змогли вчасно бути на своїх робочих місцях і виконувати свої обов’язки в боротьбі проти COVID-19».
![](https://cdn.c4u.org.ua/site-images/posts/1001-1100/1076/img.5etMRPfi4Hu.jpg?format=auto&width=3840&quality=85)
Фото зі сторінки Фейсбук Олександра Третяка.
Годують бездомних і називають їх своїми друзями
Одна з основних вимог карантину — це самоізоляція. І в той час як вся країна закрилась вдома, бездомним не було куди піти. Пункти, де бездомні могли б переночувати не були в змозі утримати ті кілька тисяч бездомних, які раніше були на вокзалі. Крім того, їм стало важко знайти підробіток, воду, їжу. Проте церкви та низка організацій не залишили бідних напризволяще. Один з яскравих прикладів — це діяльність церковно-громадської світської асоціації «Спільнота Святого Егідія», яка об’єднує волонтерів в діяльності «Молодь за мир». Вони годували бездомних Києва ще задовго до карантину, але на цей раз стикнулись з тим, що машин не вистачало, щоб розвозити їжу, як і волонтерів. За кілька тижнів вони налагодили групи допомоги бездомним по районах Києва і щодня годують їх кількома стравами.
На своїй сторінці, волонтери руху так коментують цей досвід: «”Дякую, що навіть у карантин ви до нас приходите,” — ці слова вдячності ми чуємо на кожній роздачі. Через правила карантину ми не можемо, як зазвичай, подовгу спілкуватися з бідними. Але за кілька хвилин встигаємо сказати і почути найголовніше. Хтось дивується, що все це безкоштовно і дякує. Хтось втішений тим, що перед роздачею ми миємо всім руки. Хтось здивований, що ми приходимо. Багато хто запитує, чи будемо наступного разу».
![](https://cdn.c4u.org.ua/site-images/posts/1001-1100/1076/img.2mqNJaOthXD.jpg?format=auto&width=3840&quality=85)
Фото зі сторінки Фейсбук руху «Молодь за мир».
Підтримують людей онлайн, а не провокують поширення вірусу
Для того, щоб віряни могли отримувати духовну їжу, майже всі церкви перейшли в онлайн-режим. Хоча певний час точилися дискусії щодо того, чи можна назвати це церквою, зрештою, свідомі служителі та їх команда опанували нові технології. А в деяких общинах навіть почали проводити навчання таким чином. Для прикладу, в Київській Єврейській Месіанській Общині почали проводити онлайн-вчення на тему коронавірусу, спокус під час карантину, а в церкві «Спасіння» — провели лідерську зустріч онлайн.
Для деяких церков, карантин став також часом на перевірку їх послуху державі та розумінню ситуації, в якій знаходиться Україна. Ми зустрічали в новинах до чого призвів непослух і як багато людей постраждало. Тому, поки служителі шукали баланс, деякі прихожати стали носіями коронавірусу. Але, на щастя, таких церков було небагато.
Джон Піс — американський місіонер, який більше 10 років живе та служить в Києві, в церкві на Подолі. Коли посольство Америки почало евакуювати американців в Штати, він прийняв рішення залишитись з церквою. Він майже одразу перевів служіння в онлайн-режим і так коментує причину: «В Єремія 29:13 ми читаємо: “І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем”. Це те, що Бог сказав Своєму народові, коли вони перебували в полоні на чужині. Бог не сказав їм чекати, поки вони повернуться до святого міста Єрусалиму, щоб поклонитися йому. Бог розумів їхню жахливу ситуацію, але допустив, аби їх взяли в полон через їхні гріхи. Бог також знав, що ті, хто кається і щирий у своєму серці, шукатимуть Його. Незалежно від того, де вони були, Бог обіцяв, що вони знайдуть Його. Онлайн-зустрічі, служіння та вивчення Біблії — це альтернатива, яка зараз обумовлена карантином. Звичайно, коли це стане можливим і безпечним (сподіваємось незабаром) ми знову зустрінемось віч-на-віч, як наказує Бог».
![](https://cdn.c4u.org.ua/site-images/posts/1001-1100/1076/img.iRFoHgar7VD.jpg?format=auto&width=3840&quality=85)
На колажі скріншоти з онлайн-служіння таких церков: Blest at Podil, “Спасіння” у Вишневому, Катехиза Папи Франциска, КЕМО, УЦХВЄ, Hillsong Україна, літургія зі Спасо-Преображенського собору. Церкви обрані випадковим чином, аби представити різні напрями служіння.
Турбуються про нужденних, як про себе
В особливій групі ризику — літні люди, люди з ослабленим імунітетом, з респіраторними захворюваннями. Звичайний похід в людний магазин чи аптеку може стати надто великим ризиком для них в цей час. Вже не кажучи про те, що літні люди мусили виживати на пенсію, і не мають достатньо коштів на потрібні ліки. Деякі церкви почали підтримувати літніх людей своєї общини, а деякі — вийшли за межі общини. Так, в Одесі, благодійний фонд «Добрий самарянин» опікується літніми людьми, закуповує їм ліки та привозить додому матеріальну допомогу.
Олександр Носаченко, який брав участь в акціях цього фонду, так зазначає на своєму Фейсбук: «Кажуть, що добро треба робити тихо — і я згоден з цим. Проте є інша сторона медалі: в нас ростуть діти, яким треба передати досвід. Нам варто давати надію людям, які потребують в допомозі! Можливо, хтось з них (прим. охочих допомогти) потребує поради і соціальні мережі це неймовірно сильний інструмент для цього».
А церква «Спасіння» в Полонному, через соціальні мережі зібрала допомогу, аби у дідуся Івана був дах над головою та він міг пройти курс лікування: «”До кінця не можу описати тієї радості й вдячності, яка зародилася у моєму серці”, — говорить дідусь зі сльозами на очах. Адже ще деякий час назад дідусь “проживав” під відкритим небом нікому не потрібний».
![](https://cdn.c4u.org.ua/site-images/posts/1001-1100/1076/img.ezOGqMajDTv.jpg?format=auto&width=3840&quality=85)
Фото зліва зі сторінки О. Носаченка, справа — сторінки церкви «Спасіння» в Полонному.
Окрім цих речей, багато християн проявляли милостиню до своїх сусідів та ближніх, проте робили це таємно, аби ліва рука не знала, що робить права. І хоча роботи ще багато — кожен з нас може змінити той куточок світу, де він є та тими дарами, які ми маємо. Як євреї часів Неємана, які відбудовували єрусалимську стіну навпроти свого дому — ми можемо навпроти свого дому нагодувати бездомного, допомогти бабусі чи дідусю, підвезти медика до роботи, запросити друга в онлайн-церкву, і багато чого іншого! Хто музикант — ободри інших своєю музикою онлайн, дизайнер — допоможи в проєкті боротьби з коронавірусом своїми ілюстраціями, письменник — напиши про те, що бачиш, і більше. Для нас це можливість змінити Україну, почавши зі свого дому.
Якщо ви знаєте про інші яскраві служіння на час пандемії — будь ласка, відпишіть нам на пошту info@c4u.org.ua.