Добрий Самарянин не лише молиться: служіння тернопільських місіонерів в час війни

Вони не сплять по дві-три ночі, купують матраси прямо з фабрики, служать біженцям та вірять, що «добрий Самарянин» не лише молиться, а й діє. Це не місіонери далекої Африки, але тернопільська  команда «Молодь з місією»! Коли почалась війна і багато українців поїхало в Тернопіль, ці християни відповіли на виклик часу і почали ефективно допомагати біженцям.

«В нас тут мікс з волонтерів» — каже Ярослав Яготин, один зі служителів «Молодь з місією». В його команді є не лише члени місії та прихожани тернопільських церков, але і нерелігійні люди, які відгукнулись на потребу. 

«Прекрасно спостерігати, як люди готові служити, працювати і віддавати себе в жертву благоугодну для розумного служіння», — додав він.

Ярослав зі служителем – зліва; полиці заповнені речами для біженців – справа. Фото з Фейсбук-сторінки Ярослава Я.

Напередодні вторгнення росії в Україну, тернопільська команда «Молодь з місією» вирішила не покидати свого посту.  «Ми ще перед початком війни розуміли, що якщо щось почнеться, то нам треба лишатися. Ми не знали взагалі з чим ми стикнемось, — коментує Ярослав, — або наскільки буде сильна війна, що таке біженці і скільки їх буде».

Служителі відкрили двері місіонерської бази, яка в мирний час вміщала 22 людини в комфортних кімнатах. Проте незабаром вони зрозуміли, що попит є набагато більшим! Вже за кілька днів в них ночувало в 5 разів більше людей, ніж передбачає приміщення, а саме: понад 100! Стикнувшись з проблемою нестачі ліжок, команда почала шукати матраси. В деяких випадках, щоб покрити потребу біженців, Ярослав замовляв додаткові матраси на фабриці, де їх шили вночі.

Фото з Фейсбук-сторінки Ярослава Я.

Перші дні війни були настільки інтенсивні, що служителі місії та волонтери не спали по дві-три доби. Коли їх звалював сон, вони спали де могли, навіть в коридорі між бабусями. Вони зустрічали людей, готували їм кімнати, допомагали з продуктами. Почавши з команди в 5 людей, вже за кілька тижнів вони мали понад 20 працівників! Збільшення складу команди допомогло розширити кількість служінь.

«В нас є люди, які займаються евакуацією і організовують автобуси за кордон. В нас є люди відповідальні за прийом гуманітарної допомоги. […] В нас є люди, які відповідають за кухню і розселення. […] IT-шники зробити QR-код, щоб люди на вокзалах могли нас знайти. Також в нас є гаряча лінія, де 5-6 людей приймають дзвінки щодо розселення та поїздок за кордон»

Машина для евакуації – зліва; речі для допомоги – справа. Фото з Фейсбук-сторінки Ярослава Я.

Для команди «Молодь з місією» останні дні відчуваються, як один. Проте інтенсив праці їх не деморалізовує, а навпаки стимулює допомагати більше! Ярослав Яготин вважає, що час війни є хорошим приводом осмислити на чому кожен з нас стоїть. «Тепле, лампове християнство вмерло, чи помирає, каже він, — це час дій! Як написано в Якова: віра без діл є мертва». Продовжуючи думку, Ярослав додає, що настав час сформувати міцну позицію і зуміти назвати «чорне» — «чорним», а не говорити про абстрактний мир.

«Виглядає, як в притчі про самарянина: є люди, які проходять повз солдат, повз біженців, що сплять на вокзалі з дітьми. Люди з роддомів тікають з маленькими дітьми, а ми можемо й далі сидіти в домах і молитися за цих людей. Це страшне лицемірсто!»

Діяльність тернопільських служителів та волонтерів показує, що Церква в час війни не спить. Криза допомогла зрозуміти: що таке віддати себе в жертву і що таке любов до ближнього. Це, закінчив думку Ярослав, є час особистого переосмислення для християн.

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In

Отримуйте найсвіжіші матеріали на імейл!

* indicates required