logo

Атеїста обрано капеланом Гарварду

10 вересня 2021 р. \ оновлено 22 лютого

В одному з найпрестижніших університетів Америки головним капеланом став атеїст Грег Епштейн. Він називає себе «равином-гуманістом», але абсолютно не вірить в Бога.

Історія Гарвардського університету сягає ще XVII століття і нерозривно пов’язана з християнством. Десятки тисяч студентів навчалися під гаслом «Veritas Christo et Ecclesiae» — правда для Христа і Церкви. Довго ці слова демонстрували суть навчального закладу, але духовний занепад суспільства позначився і на релігійних інституціях університетів.

Асоціація більш ніж 30 капеланів Гарварду не знайшла достойнішого лідера, ніж атеїст Епштейн. Це демонструє кризу, найперше, в середовищі віруючих людей, бо чинні капелани самі обрали атеїста, а отже більшість з них не бачать в цьому протиріччя. Очевидно, даний прецедент є симптомом значно глибшої і давнішої кризи розуміння віри, духовності і особистості Бога.

Грег Епштейн є автором книги «Добро без Бога». Він відстоює позиції атеїстичного гуманізму, можливості бути моральним/духовним/щасливим без Бога. Принципи підтримки, які розділяє і поширює Епштейн, полягають не просто у запереченні Творця (що викликало б сильний спротив), але в переосмисленні Бога. «Ми не шукаємо відповідей у ​​бога. Ми є відповідями один для одного», — заявив атеїст.

Дискусія про духовність на Заході дедалі частіше відірвана від релігійної суті. За даними Національної соціальної мережі США, більше третини американської молоді визначає себе атеїстами чи агностиками, в той час, як серед студентів Гарварду таких майже половина. Все це створює умови для подальшої секуляризації університетів, які в свою чергу формують наступні покоління еліт.

Багато молодих людей не бажають будувати стосунки з Богом, шукати не конкретну віру в Творця, але діалоги про певні суб’єктивні переживання і «бога в собі». Так формується релятивістський, яскраво постмодерний формат духовності, який не обмежується матеріалізмом, але й не дає людині духовної конкретики.

Коли атеїст очолює капеланів, це викликає скепсис у християн із більш традиційною духовністю. Якщо інші духівники обрали своїм лідером безбожника, то що вони можуть запропонувати тим, хто саправді потребує християнської підтримки? Наразі розгортається дискусія не лише щодо можливості вірити/не вірити, але про провадження нового підходу у діяльність капеланів, який полягає у зменшенні чи повному витісненні конкретного релігійного змісту.