logo

Антисемітський «денацифікатор» звинувачує Зеленського в нацизмі

2 травня 2022 р. \ оновлено 22 лютого

Російський міністр закордонних справ сергій лавров вчергове дозволив виголосити шовіністичну заяву, яка мала відверто антисемітський характер. 1 травня, відповідаючи на запитання італійського журналіста про нелогічність «денацифікації» держави з президентом єврейського походження, лавров заявив про єврейське походження нацизму.

«Він Зеленський висуває аргумент: яка може бути нацифікація, якщо він єврей. Можу помилитися, але Гітлер теж мав єврейську кров. Це абсолютно нічого не означає. Мудрий єврейський народ каже, що найзапекліші антисеміти, як правило, євреї. “У сім’ї не без виродка”, як у нас кажуть» — заявив лавров.

Голова Офісу президента України Андрій Єрмак назвав цю заяву «проявом печерного антисемітизму». Ізраїль також не змусив довго чекати офіційну реакцію. Міністр закордонних справ Яїр Лапід заявив, що «висловлювання лаврова – це обурлива та непробачна заява, а також жахлива історична помилка» та викликав російського посла для «жорсткої розмови».

Слова лаврова викликали резонанс за межами росії, проте його устами були озвучені тези, які давно живуть як частина наративів пропаганди для внутрішнього ринку. В росії ніколи не було поваги до національних меншин, а від «великоросійського» шовінізму страждали як українці, так і десятки інших народів, які входили у царську чи радянську форму цієї імперії (згадати лише системний антисемітизм найпалкіших прихильників царя — чорносотенців).

Попри це, кремль продовжує шукати фашизм/нацизм в Україні і загалом на Заході. Щоправда, з подачі їх пропаганди, сучасна його інтерпретація не має нічого спільного із режимами ХХ століття. Російська влада визначає «фашизмом» бажання мати національну державу, захист суверенітетів колись окупованих народів, захист національної мови і культури тощо. Як би це цинічно не було, але сучасний кремль намагається відібрати у колись підконтрольних народів ознаки їх самостійності, створити спільне культурне й політичне середовище, що занадто перегукується з цілями іншого диктатора 1930-1940-х.

Російська «денацифікація» від самого початку виглядала надто нелогічно, зважаючи на історичні факти і базові принципи визначення певних термінів. Це була брехня, збудована на брехні та реалізована в найгірших традиціях КНДР, коли населенню подається абсурдна інформація, з якої формується світобачення, альтернативне до реальності. Україна — держава з президентом єврейського походження, із чи не найнижчим рівнем антисемітизму в Європі, з безпрецедентною свободою віросповідання і широкими можливостями для нацменшин, тому не потребуємо ніякої денацифікації, на відміну від східного сусіда.