Цього дня на російський престол зійшла найвідоміша імператриця в історії Росії – Катерина ІІ. Вона була не менш одіозною постаттю для України, ніж Петро І. Хоча тривалий час офіційна позиція держави стосовно неї була доволі позитивною (бо Україна не мала власної державності, а відтак і самостійної політики національної пам‘яті), проте для нашого народу імператриця принесла вдосталь страждань і поневолення.
Шлях до російського престолу Майбутня імператриця розпочала зі шлюбу із спадкоємцем правлячої династії Петром ІІІ. Хоча вона була дружиною монарха, однак її відносини з чоловіком суперечили будь-яким моральним чи тим більше, християнським нормам. Катерина постійно зраджувала Петру ІІІ і навіть не приховувала цього. Після того як він офіційно став імператором, його дружина долучилася до змови проти монарха. Вона керувала гвардійцями, які вбили імператора та допомогли Катерині сісти на російський престол, проголосивши її «Імператрицею і самодержавицею Всеросійською».
Правління Катерини ІІ було культовим періодом російської історії. Її пов‘язують з піднесенням самодержавства, секуляризацією (відібрала церковні землі для передачі їх у державну власність), централізацією влади, а також наступом на культуру народів імперії та їх асиміляцією. Період її правління включав і кровопролитні війни: як громадянські (Селянська війна 1773-1775 років), так і завоювання (російсько-турецькі війни 1768-1774 і 1787-1791 років).
Чимало горя й страждань принесла Катерина нашому народу. Її наступ на Україну розпочався з Указу про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії, що вчергове доводить: мова таки має значення. Подальші кроки Катерини були ще більш грандіозними. Вона скасувала визнання існування української держави (Гетьманщини) та повністю ліквідувала козацький устрій на Лівобережжі та Слобожанщині, заборонила без дозволу Синоду друкувати церковні книги та навіть букварі українською мовою (чим проявила свою послідовність у намірі русифікувати українців), а також в абсолютно варварський спосіб наказала спалити книгозбірню Києво-Могилянської академії. Також імператриця розпочала штучно змінювати демографічний склад населення України: за її правління з 1777 року розпочалося примусове переселення українців та кримських татар і заселення вільних земель росіянами.
Але в масовій свідомості Катерина ІІ постає, як та правителька, що наказала знищити Запорізьку Січ. На той час козаки із Січі доклали чималих зусиль задля допомоги російській армії у війні проти Туреччини. Попри це, імператриця їм віддячила підступним нападом російської армії в 1775 році на Січ і повною її ліквідацією. Значною мірою це був символічний крок як акт знищення тих залишків козацького устрою, які ще залишалися у XVIII столітті. Споконвіку, Запорізька Січ залишалася місцем свободи, самоврядності й незалежності, так притаманних українським козакам. Російська поступова експансія мала поширитися і на ментальні особливості населення, а відтак існування такого осередку демократії та самостійності як Запорізька Січ суперечило експансіоністським намірам імперії. Окрім цього, цінності й спосіб життя запорожців повністю суперечив російській ментальності, що було очевидною перешкодою для асиміляції козаків.
Перелюбність, віроломство, самозакоханість та безмежна властолюбність – це далеко не повний перелік вад людини, що мала практично безмежну владу в гігантській імперії. Від її рук постраждали тисячі, а то й десятки тисяч людей, проте досі стоїть пам‘ятник в Одесі на її честь. В Україні поступово відбувається декомунізація, однак історія показує, що позбутися варто імперського спадку також.
