9 квітня 1989 року відбувся насильницький розгін радянською владою мітингу в Тбілісі. Ці події отримали також назву «Тбіліська різанина» або «Трагедія 9 квітня».
Двома днями раніше мітингувальники на чолі зі Звіадом Гамсахурдіа зібралися біля будівлі уряду, щоб висловити протест проти відокремлення Абхазії і на підтримку незалежності Грузії. Місцеві комуністи на чолі з Джумбером Патіашвілі не могли владнати ситуацію і звернулися до Москви з проханням надати військові сили для наведення «порядку». До Тбілісі були направлені декілька частин внутрішніх військ, десантників і ОМОНу загальною чисельністю близько 2,5 тис. осіб.
У ніч з 8 на 9 квітня за наказом керівника Закавказького військового округу Ігоря Родіонова внутрішні війська і міліція оточили близько 10 тис. мітингувальників. О 4 годині ранку Родіонов дав наказ на витіснення протестуючих з урядової площі. Спецназ і солдати застосовували для розгону гумові кийки, малі саперні лопатки, сльозогінний газ «Черемуха» і більш сильний нервово-паралітичний газ «Сі-Ес», а в одному випадку вогнепальну зброю. У результаті від побиття, тисняви і задухи газом загинули 19 осіб (з них 17 жінок), а дві з половиною сотні були поранені, у тому числі саперними лопатками. Всього до лікарні звернулися понад 4 тис. осіб. Однією з убитих виявилася 16-річна дівчина, яку повалили на бетонні сходи і жорстоко побили разом з матір’ю, яка намагалася відтягти свою дочку, що було зафіксовано на відеокамеру з балкона найближчого будинку.
Дослідження трагедії групою під керівництвом Анатолія Собчака підтвердило, що умови, які призвели до смертей, були створені військовими, які залишили один вузький вихід з оточення і використовували насильницьку тактику розгону. Комісія зажадала судового розгляду зловживань військовими силою і надалі це ускладнило застосування армії проти мирних демонстрантів.
У знак протесту проти насильницького розгону в Грузії було оголошено загальнонаціональний страйк і 40-денний траур. У республіці було введено надзвичайний стан, але демонстрації і акти непокори продовжилися. У результаті радянський уряд Грузії був змушений подати у відставку. Криваві події в Тбілісі активізували прихильників незалежності і через кілька місяців в листопаді 1989 року Верховною Радою Грузинської РСР були офіційно засуджені окупація і анексія Грузії радянськими військами в 1921 році.
Події 9 квітня 1989 року, відомих як «Тбіліська різанина», в Тбілісі народили, так званий «Тбіліський синдром», результатом якого стала відмова багатьох військових підкорятися своїм офіцерам і брати участь в розгоні мирних демонстрацій.
Сьогодні цей день, який поклав початок звільненню Грузії з-під комуністичної влади, відзначається в Грузії як День національної єдності.
