logo

8 травня – День Пам’яті та примирення

8 травня 2020 р. \ оновлено 22 лютого

Сьогодні світ згадує річницю перемоги союзників у війні проти Третього Рейху. Майже 6 років тривали бойові дії в Європі, а величні міста перетворилися в руїни. Всього Друга світова війна забрала життя понад 70 мільйонів людей.

75 років тому нацистська Німеччина капітулювала. 8 травня 1945 року о 22:43 (за місцевим часом) у Карлсхорсті, передмісті Берліну, був підписаний Акт про капітуляцію Німеччини. З боку капітулянта документ підписали генерал-фельдмаршал Вільгельм Кейтель, генерал-полковник Ганс-Юрген Штумпф та адмірал Фон Фрідебург. Приймали поразку маршал Артур Теддер (Велика Британія), та маршал Георгій Жуков (СРСР).

Друга світова війна стала наймасштабнішим військовим конфліктом в історії людства. Мільйони матерів не дочекалися своїх синів, мільйони дітей втратили своїх батьків, мільйони дружин стали вдовами. Війна принесла горе й розруху, залишила кривавий слід на тілі всього світу. Вона була індустріальним пеклом, кривавими жорнами, що мололи цілі народи. А привели їх в дію тоталітарні режими, які ще 1939-го почали свій завойовницький похід.

З 1945-го минуло 75 років, але деякі питання залишилися без відповіді і чимало епізодів воєнних злочинів та повоєнного облаштування світу не отримали належної оцінки. Відзначаючи завершення війни у Європі, варто згадати і те, як вона починалася 1939-го, коли агресивні ідеології нацизму і комунізму стали поштовхом до агресії потужних держав.

Учора Сполучені Штати разом із низкою держав Східної Європи виступили зі спільною заявою. “Хоча травень 1945 року закінчив Другу світову війну в Європі, перемога не принесла свободи всій Європі. Центральна та східна частина континенту майже 50 років перебували під владою комуністичних режимів”, – йдеться у заяві. Сьогодні ми маємо пам’ятати всю історію ХХ століття, бо після 3-5 років нацистської окупації (що, безперечно, було періодом нечуваного насильства), на землі Східної Європи прийшла комуністична, що закріпилася на десятки років.

Згадуючи страшні події воєнних років, не можна оминути актуальну повістку дня, пов’язану з пам’яттю про Другу світову війну. Десятки років наша держава повторювала радянську традицію святкування Дня Перемоги, що була нав’язана імперською політикою східного сусіда. Але шість років тому Україна почала переосмислювати значення тих подій, публічно відкривати приховані раніше сторінки історії.

Нова традиція відзначення 8 і 9 травня підштовхує нас звертати увагу на героїчні вчинки конкретних людей і долі окремих сімей замість звеличення червоного режиму і підкріплення радянських міфів про Другу світову війну. За останні роки більше говорилося про українців у складі збройних сил інших держав (США, Великої Британії й інших), про інтереси власне України в контексті війни та боротьбу за власну незалежність, про різних загарбників, що посягалися на наші землі (як нацистських, так і радянських).

В контексті нинішньої гібридної російсько-української війни політика пам’яті Другої світової стала важелем Кремля підкріпити міф про “один народ” поряд із замовчуванням численних воєнних злочинів Радянського Союзу. Не можна забувати, що кремлівська модель відзначення цих дат є нічим іншим як прославленням радянського мілітаризму, сучасного російського шовінізму та, як не дивно, цинічного ставлення до ветеранів тієї війни. Ця імперіалістична традиція агресивного святкування залишає поза увагою реальні долі людей, а їх образи та імена слугують декорацією комуністичного міфу про “Великую Победу”. Підтвердженням тому слугує, хоча й менш чисельні, ніж раніше, але такі ж регулярні акції прославлення радянських міфів та солідарності з московським військовим парадом за участю прорадянськи налаштованих громадян України.

В цих умовах християни не мають поділяти імперські традиції агресивного святкування з цинічними лозунгами, на зразок “Можем повторить!” Ми маємо цінувати подвиг людей, які захищали свою землю від окупантів, та згадувати пам’ять загиблих, хто боронив свою Батьківщину. В цей день як ніколи доречно замислитися про цінність миру та віддати честь тим, хто боровся за нього 75 років тому і продовжує боротися сьогодні, захищаючи нас тепер від російського агресора.