Після повномасштабного російського вторгнення чимало українців дивувалися жорстокості і дикості росіян. Але короткий погляд на історію московської держави продемонструє абсолютну послідовність наших східних сусідів у намірі вбивати та руйнувати. Цього дня 1570 року за наказом московського царя Івана Грозного розпочався штурм Новгорода, як каральна операція проти проявів самостійності новгородців.
Цар підозрював місцевих дворян у намірі стати союзником Литви та Польщі, адже саме так було донесено цареві. Ще однією причиною розправи було давнє культурне і політичне протистояння між Москвою та Новгородом. Мешканці останнього багаторазово опиралися порядкам, які нав’язувала Москва, та відмовлялися ходити у загарбницькі походи.
Московські війська цар відправив у Новгород ще восени 1569-го. На цьому шляху опричники чинили масові вбивства і пограбування у Твері, Клину, Торжку та інших містах. В ті часи московське духівництво не настільки залежало від світської влади, як сьогодні, і єдиним, хто відкрито виступив проти карального походу, був митрополит Пилип. Він відмовився благословити опричників і неодноразово критикував їх за надмірну жорстокість. За це його жорстоко покарали: наближений до царя воєначальник Малюта Скуратов особлисто задушив свяшеннослужителя.
2 січня передові загони опричнини прибули в Новгород та взяли під контроль скарбницю. Через кілька днів до міста прибув і сам цар, який звинуватив місцевого православного архієпископа Пимена у зраді і нелояльності до Москви. Далі слідував його арешт і страта разом з іншими священнослужителями.
Іван Грозний цілеспрямовано наказав спочатку знищити місцеву знать, а потім розпочалися розправи і над простими містянами. Царські опричники катували і страчували всіх включно із жінками та дітьми. Особливо жорстоко розправлялися над священниками, дяками і ченцями. Жертвами погрому стали десятки тисяч осіб тисяч осіб.
Розправа над Новгородом — лише один епізод історії московії, який є скоріше закономірністю, ніж унікальною трагедією. Це занадто типова для московитів практика каральних походів проти людей, які не бажали коритися. Дуже подібну розправу вони влаштували у 1709 році, коли московська каральні загони знищили Батурин та вбили близько 15 тисяч українців.
Як тоді, так і сьогодні вони вбивають, грабують, ґвалтують і знущаються з цивільних у найбільш огидний спосіб. У 2022-му українці побачили прояв того самого духу жорстокості і ненависти, який притаманний зрощеному кремлем менталітету.
Варварсько-дикунська суть московської влади спиралася на силу й абсолютний послух. Кожен, хто виступить проти, буде переслідуватися. Це і є причина, чому росіяни сьогодні такі, які є, чому підтримують агресію і чому російська церква освячує загарбницьку війну.
