logo

7 ЛИСТОПАДА 1917 РОКУ – ПОЧАТОК БІЛЬШОВИЦЬКОГО ПЕРЕВОРОТУ

7 листопада 2019 р. \ оновлено 22 лютого

Бог милував Україну від святкування цієї дати. Однак занадто дорого нам обійшлися минулі десятиліття, щоб про неї просто забути. Цього дня 1917 року (за новим стилем) відбувся державний переворот в Російській Республіці, який дав початок чи не найкривавішому режиму в історії людства. Мова йде, звичайно, про Жовтневий переворот.

Очевидно, що успіху заколоту посприяла внутрішньодержавна ситуація тотального хаосу й затяжної політичної кризи. Відколи російський цар зрікся престолу, влада перейшла до рук Тимчасового уряду. Згодом з Австрії та Німеччини до Росії повертаються низка комуністичних діячів, включно з Володимиром Леніним, його дружиною Надією, Лев Троцький та інші.

Найбільш драматичні події розгорталися в Петрограді. Там озброєні загони Військово-революційного Комітету проникли в Зимовий палац і, захопивши його, заарештували членів Тимчасового уряду. В ході цієї спецоперації більшовики проявили себе справжніми вандалами й грабіжниками Їх успіху передувало захоплення стратегічних об‘єктів зв‘язку – залізничний вокзал, пошта й телеграф, як і планував Ленін.

Внаслідок перевороту Тимчасовий уряд був скинений і владу захопили комуністи-більшовики, яких, щоправда, налічувалося зовсім небагато та й популярністю в народі вони не користувалися. Але запустивши гучні гасла “Земля – селянам!”, “Фабрики – робітникам!”, “Мир – народам!” та популістичні обіцянки утопічного майбутнього, комуністам вдалося утримати владу.

Український процес державотворення в той час бажав кращого. Центральна Рада множила Універсали, в той час як російські більшовики продовжували протистояння з “білими”, нарощували владу та поширювали свій вплив. Восени вони переконували українську владу в прихильності до самостійності республіки, а вже взимку стали очевидними їх експансіоністські наміри. За кілька років громадянської війни, постійних державних переворотів та тотальної слабкості соціал-демократів на чолі з Грушевським, Україна програла перші національно-визвольні змагання і після захоплення більшовиками, була залита кров‘ю та морена голодом.

Згадуючи події понад сторічної давнини, не можна оминути причини, чому переворот став реальним саме в Росії. Відповідь свого часу сформулював італійський марксист Антоніо Грамші: комунізм не приживеться в тій державі, де є потужна християнська традиція і де вся культура та побут людей пов‘язані з їх вірою. Попри міф про «високу російську духовність» реальний стан речей був досить трагічним: за формальною духовністю Росії ховався тотальний вакуум реальної віри.

Сьогодні комунізм не в пошані в Україні, однак за останні десятиліття поширюються ті самі ліві ідеї, але тепер вже у неомарксистській подобі. Проте нам слід збагнути і не забувати ту давню закономірність: чим сильніший вплив християнства на соціум, тим менш сприятливою є культурна база для поширення комунізму.