6 січня у Вашингтоні і його наслідки

Ще напередодні до Вашингтона почали з’їжджатися учасники протестного мітингу, які вранці 6 січня зібралися біля Капітолія. Це були сотні тисяч американців з різних штатів, різного віку, раси і конфесії (але переважно християни). Вони звинувачували демократів у фальсифікації підрахунку голосів (а республіканців у слабкості і компромісності) та вимагали перегляду результатів виборів у спірних штатах.

Планувалася мирна хода (“Марш за збереження Америки”), проте кілька сотень радикально налаштованих людей зайшли до будівлі Конгресу і після сутичок з поліцією заволоділи кількома приміщеннями (конгресменів було евакуйовано через підземні коридори). Це були незаконні і безглузді дії, які лише завдали репутаційної шкоди консерваторам. Пізніше до будівлі парламенту направлено підкріплення із національною гвардією і в ході “зачистки” приміщень було поранено кількох людей. Пізніше стало відомо про трьох загиблих.

Після захоплення протестувальниками Капітолію Трамп, віцепрезидент Майк Пенс та євангельські лідери швидко засудили акти насильства. Очікувано, медіа, демократи і їх прихильники в тому, що сталося звинуватили президента

Станом на вечір 7 січня Трамп заявив про готовність передачі влади, але вибори чесними не визнав. Наразі Конгрес уже проголосував за визнання результатів виборів, а затвердження їх в Сенаті все ще триває. Хоча частина республіканських законодавців висловилися, що голосуватимуть проти підтвердження перемоги Байдена, в них не вистачить голосів, необхідних для скасування результатів.

За подіями 6-7 січня спостерігав весь світ. І хоча наразі важко сказати, що чекає Америку в найближчі роки, однак з учорашніх подій вже можна зробити кілька висновків:

1. США – це не Україна, а тому навіть дуже чисельні протести проти низки інцидентів в ході підрахунку голосів не змінять понад 200-літню політичну систему. Після цієї гарячої доби вже зрозуміло, що влада залишається в системи інституцій, проте їх готовність відображати реальну волю народу та забезпечувати повністю прозорі вибори виглядає сумнівно.

Хоча політична система збережена, однак традиції державних інституцій стрімко втрачають справжній американський дух. Як мінімум, з 2008 року Америка постійно поляризується, а перемога того чи іншого кандидата на виборах стає вибором або до збереження багаторічних традицій і способу життя, або шляхом до зламу цих традицій і перекроювання їх на власний розсуд.

1. В критичний момент корпорації, що контролюють соціальні мережі, проявили спробували вплинути на ситуацію і продемонстрували свою прихильність конкретній стороні. Увечері 6 січня Facebook, Twitter, Instagram, Snapchat синхронно заблокували чи навіть повністю видалили особистий акаунти Дональда Трампа за “порушення політики громадянської доброчесності”. Це не просто цензура, але прямий політичний вплив і демонстрація можливостей використовувати інформаційні майданчики як засоби тиску чи обмеження комунікації в подібних ситуаціях.

У всіх державах, де відбувається спротив тиранії (Білорусь, Китай, Іран, раніше й Україна) соціальні мережі відіграють провідну роль для комунікації людей. Але коли протест суперечить поглядам і позиції лідерів Big Tech, то використовується зворотний процес. Найбільша небезпека даного прецеденту не в їх антипатії особисто до Трампа, але у владі діяти глобально без санкції на це. Таким чином, ці корпорації перетворилися на арбітра, якого ніхто не обирав і ніхто не має на нього прямого впливу.

1. Хоча люди, які захопили Капітолій і були прихильниками чинного президента, однак критика Трампа в інформаційному просторі виглядає не дуже органічно, бо відразу згадуються події червня 2020. Тоді учасники BLM-бунтів не просто увійшли в адмінбудівлю, але займалися пограбуванням вашингтонських магазинів, підпалами, вандалізмом і знищенням майна приватних осіб. В ході червневих бунтів загинули, як мінімум, два десятки чоловік і понад 15 тисяч були заарештовані.

В червні журналісти закривали очі на так званий “лутінг” і відсутність дистанції та масок у протестувальників (бо вони представляли ліву частину суспільства). Коли ж заходить мова про прихильників Трампа, то відразу критика супроводжується визнанням їх “злочинцями”, “терористами” і “расистами”. Занадто вже очевидні подвійні стандарти. Мейнстрімні медіа систематично штовхають глядача/слухача до дводумства, що тільки поглиблює поляризацію і популярність безглуздих теорій (наприклад, про систему привілеїв чи дисциплінарне суспільство). Якщо це той самий “суспільний прогрес”, то майбутнє Заходу виглядає дуже похмуро.