6 січня 1610 року у своєму маєтку Біюцишкі помер Андрій Волан, один з лідерів кальвіністів у Великому Князістві Литовському.
Народився Андрій Волан у 1530 році в Литвинській Новогрудці (або польській Познані). Випускник Франкфуртського і Кролевецького університетів. В останньому насамперед через ректора Георга Сабінуса (зятя Філіпа Меланхтона) познайомився з протестантськими ідеями і став переконаним кальвіністом.
Після повернення на Батьківщину стає секретарем Миколи Радзивілла Чорного, а потім секретарем трьох королів Речі Посполитої (Сигізмунда Августа, Стефана Баторія та Сигізмунда Вази). Він є автором наступних праць: “Про цивільну або політичну волю” (1572), “П’ять книг проти Скарги” (1582), “Звернення до жителів Королівства Польського” (1585), “Про щасливе життя або найвищі людські цінності” (1596), “Про державного мужа і його особисті переваги”(1608) і ще декількох десятків книг.
Його твори, написані на красивій латині, широко читалися по всій Європі. Маючи прекрасну юридичну освіту і гострий розум, Волан стає в кінці XVI ст. одним з головних захисників кальвінізму, як від нападок контрреформаторів, так і в полеміці з антитринітаріями і социніанами. Був прозваний “батьком литовських кальвіністів” і “архиміністром”.
Волан вважав, що “закон є моральне правило, яке диктується здоровим глуздом і схвалюється божественними заповідями”. Був видатним захисником громадянських свобод, виступав за обмеження влади короля і його виборність. Змальовував у своїх творах ідеальний образ монарха. Вважав, що свобода є цінним даром і повинна використовуватися для “загального блага” (publicum bonum). У той же час Волан застерігав своїх співвітчизників від зловживання свободою, позаяк “необмежена свобода може перетворитися на свою протилежність, тобто на рабство”.
Ідеї Волана вплинули на останню редакцію Статуту ВКЛ 1588 року, зробивши його більш відповідним Божому Законові. За свій великий ідейний вклад вважається одним з найбільш видатних мислителів ВКЛ кінця XVI – початку XVII століть.
