6 лютого 1933 року в розпал Голодомору в Україні Компартія затверджує цинічну директиву: «Категорично заборонити будь-якій організації вести реєстрацію випадків опухання та смерті в результаті голодомору, крім органів ОДПУ».
Голодомор 1932-1933 років був організований руками радянських силових структур і, найперше, ОДПУ, яка й отримала монополію на збирання інформації про наслідки голоду на селі. Навіть сільради не могли реєструвати реальні причини смертей, що суттєво ускладнює встановлення реальних масштабів смертності від голоду.
Ця директива є прямим доказом факту геноциду в Україні, адже замість допомоги пограбованим селянам (на той час голод вже набув масштабів гуманітарної катастрофи) влада намагалася лише приховати злочин. Заборона реєструвати факти голодної смерті діяла на всій території Радянського Союзу, а також включала дії, направлені на приховання катастрофи на селі, щоб західна преса не висвітлювала реальний стан справ. Надалі інформаційна політика влади щодо питання масового вимирання села полягала в тотальному запереченні, яке трималося до 1980-х років. Згадка про Голодомор (а особливо в контексті викриття злочинів комуністів) була криміналізована, а селяни, які пережили ту голодну зиму, були змушені мовчати і миритися з радянськими міфами про «Голодомор як вигадку націоналістів» (цей наратив Кремль зберігає і сьогодні).
Відсутність свободи слова і преси характерна для багатьох лівих режимів. Комуністи й соціалісти намагаються контролювати всю інформацію, яка виходить в ефір, яка друкується газетах і навіть те, про що говорять люди в особистій розмові. Для лівих режимів завжди притаманна цензура, щоб підтримувати ілюзію про шлях у «світле майбутнє». Так було під час Французької революції, так було в Радянському Союзі протягом всього часу його існування, так було на Кубі, у Венесуелі, Північній Кореї, східноєвропейських соціалістичних країнах.
ХХІ століття не принесло у політику лівих суттєвих змін, змінилася лише форма. Сучасний найпотужніший комуністичний режим в Китаї використовує ті самі методи що й Радянський Союз майже століття тому. КПК, КПРС чи будь-яка інша Компартія контролювали інформацію не просто через бажання створити інформаційну бульбашку з хороших новин, а щоб приховати реальні наслідки економічних експериментів та розправ над дисидентами.
Комунізм чи його «брат» соціалізм — це утопічні ідеї, які завжди супроводжуються політичними жертвами, бідністю і усіма можливими проявами несвободи. Держави і народи які цінують свободу преси, свободу слова, свободу віросповідання мають назавжди запам’ятати що медіа лівих режимів не покажуть всієї правди, бо той, хто переступив через природні закони, завжди намагатиметься приховати неприглядний бік наслідків своїх експериментів.
