Ім’я Анни Франк відоме для багатьох, хто цікавиться історією Другої світової війни та проблемою переслідування євреїв нацистами. Вона була єврейською дівчинкою, яка стала свідком драматичних подій у Європі — від приходу нацистів до влади і до останніх місяців війни в Європі. Свої спогади дівчина записувала у щоденник, який охоплює період від червня 1942 року до серпня 1944-го.
Анна народилася у Франкфурті-на-Майні в єврейській родині. Коли до влади у Німеччині прийшли нацисти, родина Франків ще у 1933 році емігрувала до Амстердама. Там вони могли жити сім років без страху за своє життя. Але безпечне життя скінчилося в 1940-му, коли німецькі війська захопили Нідерланди і тисячі місцевих євреїв зазнали переслідувань.
Чим більше часу минало, тим швидше зростала небезпека для євреїв. У своєму щоденнику дівчина описувала низку обмежень, накладених на євреїв, та початок переслідування і вивезення євреїв у Німеччину. Коли влітку 1942-го року Франки отримала повістку про обов’язкову явку для еміграції до трудових таборів, то єврейська родина остаточно вирішила тікати. Ще раніше вони намагалися емігрувати до США, однак через проблеми з документами не змогли це зробити, а тому Франкам треба було переховуватися в Амстердамі.
Сховок для євреїв організували друзі і підлеглі Отто Франка, батька Анни. Співробітники фабрики «Opekta», облаштували таємне місце на підприємстві, де єврейська родина могла сховатися на час переслідування. Віктор Куглер , Йоганнес Клейман , Міеп Гіс та Беп Воскуйль були єдиними співробітниками, які знали про таємну кімнату. Вони приносили Франкам їжу та повідомляли останні новини про звістки з фронту та загальну ситуацію в Європі.
4 серпня 1944 року гестапівці обшукали приміщення, де 25 місяців переховувалися євреї. Їх було викрито. Деякий час родина перебувала у місцевій в’язниці, а потім їх відправили до транзитного концтабору Вестерборк, а звідти — в Освенцим. Там розділили родину (чоловіки й жінки перебували в різних частинах табору). Від голоду і тяжкої праці в Освенцимі померла мати Анни Едіт Франк, а саму дівчинку з сестрою Марго на початку 1945 року перевезли в табір Берген-Белсена, де обидві померли від тифу.
Працівники фабрики, які переховували євреїв теж зазнали переслідувань. Віктор Куглер та Йоганнес Клейман були заарештовані та ув’язнені у таборі ворогів режиму в Амерсфорті. Клеймана звільнили через сім тижнів, а Куглера утримували в різних таборах до кінця війни. Міеп Гіс та Беп Воскуйль допитали гестапівці, однак не затримали, бо не мали доказів причетності. Саме вони знайшли записи Анни Франк і зберегли в надії віддати їх дівчинці після війни.
Життя Анни Франк — це лише маленький епізод історії Голокосту. Ми часто можемо вивчати історії геноцидів через сухі цифри жертв, однак конкретні історії, подібні до цієї, дають можливість краще уявити реалізм переслідувань, що випали на долю євреїв.
Ця історія охоплює багато аспектів життя в роки війни: демонструє масштаб і всеохопність Голокосту, жорстокість німецьких спецслужб. Але поряд з цим у ті страшні роки розрухи і невизначеності були тисячі людей, які, ризикуючи власним життям, рятували людей. Пізніше їх назвали «Праведниками народів світу».
