4 листопада 1950 року члени Ради Європи прийняли Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод. Для того часу це була досить вдала спроба створити основи загальноєвропейського судочинства. В Україні документ набув чиннності лише 11 вересня 1997 року. Деякі норми нашої Конституції майже точно повторюють положення європейської конвенції.
Цей документ приймався в особливих умовах і з особливою метою. Вся історія заснування Ради Європи та ідея прийняття Конвенції є прямими наслідками Другої світової війни, коли європейські лідери прагнули створити певний правовий механізм, щоб унеможливити повторення того болю і страждань, яких зазнали люди під час війни.
Рада Європи створила багатоетапний механізм захисту прав людини, який передбачає звернення до Європейського суду з прав людини у тому випадку, якщо захистити права на національному рівні неможливо. Цей суд фактично є найвищою інстанцією, куди можу звернутися будь-який громадянин держави-підписанта. Ця концепція створена для запобігання авторитаризму та недемократичних практик в Європі.
Документ гарантує основні права такі як право на життя, справедливий суд, шлюб, свободу думки, совісті релігії тощо. Також конвенція забороняє позасудові покарання, катування, рабство, смертну кару, дискримінацію.
Ці принципи та ідеї виглядають дуже конструктивно, логічно для Європи як колиски християнської цивілізації. Але як і багато добрих наслідків становлення об’єднаної Європи, суттєвої деформації зазнала як дана конвенція, так і створений нею ЄСПЛ. Європейські цінності лідируючих в повоєнній Європі християнських демократів поступово змінилися на ліве уявлення про особисті права людини (так зване четверте покоління прав людини), що фактично нівелює деякі основоположні принципи Ради Європи.
Так, право на життя є вже не таким абсолютним, якщо практика абортів трактується як захист жінок, а евтаназію ототожнюють з гуманністю. Аналогічна метаморфоза стосується і питання сім’ї. Розділ про шлюб Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст.12) містить згадку саме про чоловіка і жінку, проте сьогодні ЄСПЛ виносить вироки проти держав, які не легалізували одностатеві шлюби, трактуючи юридичну відсутність таких союзів як «дискримінацію» (проти України гомосексуалісти також судилися в Європейському суді з прав людини і судді стали не на бік чинного національного законодавства).
Втрата первинного конструктивного сенсу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод пов’язана із новими трактуваннями і судовими практиками європейських держав. За ці 72 роки помітно змінилися уявлення людей про права людини, добро і зло, європейські цінності та здорове суспільство. Хтось може назвати ці зміни «прогресом», проте на ділі страждає саме той християнський фундамент, на якому будувалася повоєнна Європа багато десятиліть тому.
