3 лютого 1943 року затонув корабель Дорчестер. У цій історії відзначилися імена чотирьох військових капеланів: отця Джона Вашингтона (католик), преподобнго Кларка Полінга (голландський реформат), рабин Олександр Гуд (єврей) та преподобний Джордж Фокс (методист).
Корабель Дорчестер був сконструйований у 1926 році і обслуговував круїзи по східному американському узбережжю. Спершу він був передбачений як розкішний транспорт для подорожей з найкомфортнішими на той час умовами. Корабель мав танцювальний павільйон на палубі, де грала музика з 10:30 до 12:00, а потім з 21:00 до 23:00. Протягом дня концерти живої музики проводилися в музичній кімнаті, і, коли дозволяли умови, грали радіопередачі. Щоранку подавали чай. Були забезпечені ігри на палубі та бібліотека. Щонеділі в музичній кімнаті об 11:00 годині проходили богослужіння. Пасажири мали змогу надсилати повідомлення, корабель мав свою перукарню. Було забезпечено триразове харчування, а також «нічний ланч» з 21:00 до 23:00 кожного вечора.
Проте з приходом Другої світової війни призначення Дорчестера кардинально змінилося – у лютому 1942 його переоснастили на військовий корабель, який перевозив військових, мав озброєння та додаткові рятівні шлюпки та плоти, адже тепер пасажиромісткість судна зросла більш ніж у двічі: раніше він перевозив 314 пасажирів та 90 членів екіпажу, а тепер він вміщав 906 осіб.
О 00:55 3 лютого 1943 року неподалік від містечка Нарсарсуак, Гренландія у правий борт корабля влучила торпеда, одразу пошкодивши енергозабезпечення корабля. Згідно з оповідями очевидців, які вижили, командуючий капітан Престон Крекер допомагав своїм людям покинути корабель і пішов на дно разом з кораблем.
Згадані вище чотири капелани знайшли на палубі коробку з рятувальними жилетами і разом почали допомагати чоловікам, які без жилетів та за бортом. Незабаром коробка була порожньою. Капелани пороздавали і свої власні жилети людям. Після цього вони стали разом, взялися за рути і почали співати та молитися за спасіння людей, у той час як Дорчестер йшов на дно.
Так, чотири представники трьох різних конфесій об’єдналися, аби виконати свій обов’язок, в першу чергу, перед Богом, показавши приклад саможертовної любові. 1948 року Поштова служба США випустила марку на честь їхнього подвигу – «Ці безсмертні капелани». Також 2001 року був виданий роман Кена Уельса у співавторстві з Девідом Полінгом – «Море слави» (Sea of Glory).
