Рауль Кастро – один з ключових постатей Кубинської революції, який обіймав посаду голови Державної ради Куби з 2008 по 2018 рік.
Хоча Рауль і його брат Фідель виховувалися в католицькій традиції та навіть закінчили єзуїтський коледж, проте ще з юних років захопилися лівими рухами і вступили в Союзу соціалістичної молоді. Пізніше вони приєдналися до комуністів-революціонерів, які намагалися скинути проамериканський режим Фульхенсіо Батісти.
Неспокійна політична та економічна ситуація на Кубі свідчила про тривалу кризу та й загалом занепад острова: звинувачення Батісти у корупції та зв’язках з мафією, тотальна бідність, малоефективне ведення господарства, відсутність модернізації та очевидна матеріальна прірва між правлячою верхівкою та населенням – все це тільки підігрівало комуністичні рухи. Ще на початку 1950-х років в країні відбулися заворушення (наприклад, штурм казарми Монкада в місті Сантьяго де Куба) після якого Рауль потрапив до в’язниці, хоча потім був амністований.
Брати Кастро вступили в Ортодоксальну партію, від якої очікували рішучих кроків, проте, не дочекавшись прямих дій, взяли ініціативу у свої руки. Під час кульмінаційних подій 1959 року Рауль був одним з очільників повстання та керував загонами революціонерів.
Після перемоги революції та повалення режиму Батісти Рауль долучився до формування нової вертикалі влади та спочатку очолював військову та цивільну адміністрацію в одній з провінцій. Його управлінська кар’єра була зосереджена довкола військової галузі і вже із жовтня 1959 року обіймав посаду міністра Революційних збройних сил Республіки Куба.
Офіційно Рауль Кастро очолив комуністичну Кубу 24 лютого 2008 року після смерті його брата Фіделя, але фактично керував державою ще з 2006, відколи його старший брат Фідель, який неодноразово говорив про намір передати владу Раулю, був госпіталізований з тяжкою хворобою. Після того, як Рауль очолив державу, відбулися масові скорочення в адміністративному апараті, а також проведено реформи у сферах боротьби з корупцією, торгівлі та комунікації (було дозволено всім громадянам користуватися мобільним зв’язком).
Брати Кастро отримали світову славу ще в часи революції. Для комуністів вони поряд з Че Геварою стали символами свободи, справедливості, «боротьби з капіталізмом» та «гегемонією США». Проте реальність була значно песимістичнішою. Після революції Куба перетворилася на соціалістичну державу, що супроводжується такими класичними атрибутами як рівний доступ до бідності, мінімальна роль ринку, сировинна спеціалізація бойкот з боку США та націоналізація всього, що вдалося націоналізувати.
