27 серпня 1652 року Радзивіллівське місто Слуцьк відновило магдебурзьке право. Слуцьк був першим серед приватновласницьких міст ВКЛ, яке отримало такий привілей на самоврядування ще за Олександра Олельковича у 1441 році, але через 60 років втратило його.
Перші відомості про протестантів у Слуцьку датуються 1535 роком, коли Слуцький князь Юрій Олелькович виділяє землю під будівництво лютеранської церкви. Кірха призначалася спочатку для німецьких поселенців, але пізніше лютеранством зацікавилися і міщани. Сини Олельковича Олександр і Симон після навчання в Європі також зацікавилися Реформацією і в 1587 році на прохання городян в Слуцьку була зведена кальвіністська церква.
Справжній розквіт протестантська громада Слуцька пережила у XVII столітті. У 1600 р. Софія Олелькович, єдина спадкоємиця Слуцького і Копильського князівств, стала дружиною віленського каштеляна Януша Радзивілла, щирого кальвініста, представника Біржанскої лінії Радзивіллів. Князь Януш після смерті свого батька, Криштофа Радзивілла Перуна, став головним покровителем протестантської громади Великого Князівства і активно виступав проти політики Сигізмунда III, який намагався всіляко обмежити права протестантів і православних. Завдяки зусиллям Януша Радзивілла і його нащадків Слуцьк став острівцем релігійної терпимості в Речі Посполитій XVII ст. Гнані з інших місць країни протестанти знаходили надійний притулок в Радзивіллівському Слуцьку і чимало послужили причиною його процвітання.
У 1617 році Радзивілли побудували новий кальвіністський збір разом з кальвіністської школою, яка була перетворена Криштофом Радзивіллом у гімназію. Слуцька гімназія стала вищим навчальним закладом для протестантів ВКЛ, яка відправляла потім випускників для продовження освіти в кращі протестантські університети Європи.
З 1648 року Богуслав Радзивілл зробив місто своєю основною резиденцією, спорудивши неприступну фортецю. Саме він і відновив магдебурзьке право міста, щоб заручитися підтримкою міщан в неспокійний час воєн з козаками і московитами. Збереження в місті релігійного миру сприяло тому, що протестантсько-православний Слуцьк став єдиним з міст Великого Князівства Литовського, яке не було захоплене московським військом в 1655 році. Московити досягли Бреста і Вільно, але Слуцьк тримався.
Традиції Реформації збереглися в місті й далі, так як у 1664 р. Богуслав не дозволив єзуїтам заснувати в місті свою місію. У 1672 році до міста була перевезена протестантська друкарня Біржанских Радзивіллів. Людвіка Кароліна Радзивілл передала друкарню Євангельсько-реформатському Синоду і видала привілей, в якому оголошувала в своїх містах і маєтках свободу віросповідання для протестантів і православних.
Тільки після її смерті для Слуцька настають несприятливі часи, але протестантська віра збереглася в Слуцькому районі, і на початку ХХ століття слуцькі баптисти проводили свої перші богослужіння в прихованому кальвіністському зборі. Слуцька баптистська церква швидко зростала до приходу більшовиків. Після краху комуністичного режиму слуцькі протестанти продовжують традиції своїх попередників.
