26 травня 735 року помер Беда Преподобний, англійський бенедиктинський монах, якого вважають «батьком англійської історії».
Народжений на землях, які, можливо, належали до монастиря Монквермаус, Беда у віці семи років був відправлений до цього ж монастиря, а пізніше приєднався до абата Чолфрада в монастирі Джарроу. Вони обоє пережили чуму, яка вразила ті місця у 686 році, вбивши більшість місцевого населення. Провівши більшість свого життя у монастирі, Беда подорожував кількома абатствами та монастирями на Британських островах.
Він добре відомий як автор, вчитель і вчений. Його найвідоміша робота «Церковна історія англійського народу» здобула йому звання «батька англійської історії». Його екуменічні твори були великими за обсягом і включали ряд біблійних коментарів та інших теологічних творів екзегетичної ерудиції.
Іншою важливою сферою вивчення для Беди була академічна дисципліна computus, також відома сучасникам як наука про обчислення календарних дат. Однією з найважливіших дат, яку спробував обчислити Беда, був Великдень. Його зусилля у цьому напрямку викликали суперечки. Він також допоміг встановити літочислення від народження Христа (Anno Domini – в рік нашого Господа), практика, яка зрештою стала загальноприйнятою у середньовічній Європі.
Беда був одним з найбільших вчителів і письменників раннього середньовіччя і вважається багатьма істориками єдиним найважливішим науковцем античності у період між смертю папи Григорія I в 604 році та коронацією Карла Великого в 800 році.
У 1899 році папа Лев XIII проголосив його Учителем церкви. Він єдиний уродженець Великої Британії, який досяг такого визнання. Беда був, крім того, кваліфікованим лінгвістом і перекладачем. Його робота зробила латинські та грецькі праці ранніх отців Церкви набагато більш доступними для англосаксонського населення, що значною мірою сприяло розвитку англійського християнства.
