logo

26 квітня 1986 року сталася аварія на Чорнобильській АЕС

26 квітня 2020 р. \ оновлено 22 лютого

34… Саме стільки років минуло з дня катастрофи на Чорнобильській АЕС. Аварія, що стала найстрашнішим техногенним лихом в історії людства сталася на території України. 26 квітня 1986 року вибухнув четвертий енергоблок Чорнобильської атомної електростанції.

Тоді зійшлися багато факторів: класична радянська халтура при будівництві електростанції; використання неякісних будматеріалів; помилки планування реактора; поспіх у виконанні робіт, щоб встигнути виконати план; помилки операторів під час запуску і традиційне радянське плазування перед керівництвом, а відтак ухвалення рішення вимкнути систему захисту реактора та не відмовлятися від тестування, коли вже були виявлені проблеми.

В перші дні після вибуху Радянський Союз зробив найгірше, що можна було зробити на той момент, – намагався приховати аварію, її масштаби та наслідки. Місцеві ЗМІ, повідомляючи про те, що сталося, обмежилися лаконічними даними про факт аварії та вжиті заходи її ліквідації. Лише коли в Західній та Північній Європі було зафіксовано різке підвищення рівня радіації і коли світові політики надали достатньо доказів того, що сталося в Чорнобилі, тільки тоді Кремль повідомив про справжні масштаби катастрофи.

А що ж було до цього? Грандіозний першотравневий парад у Києві, де вже зараженими радіацією вулицями пройшлися тисячі школярів та простих киян, які не підозрювали про небезпеку, на яку влада наражала своїх громадян. Не менша загроза чекала у на білорусів. Після катастрофи вітер відніс радіаційну хмару в бік БРСР, Прибалтики та інших держав Північної Європи, які “зловили” найбільшу дозу радіації.

Наслідки аварії виявилися катастрофічними. Радіаційне забруднення поширилося на понад 200 000 квадратних кілометрів (це переважно Білорусь, Україна та Росія), а навколо АЕС територія радіусом 30 кілометрів оголошена зоною відчуження, де заборонено селитися чи користуватися землею в сільськогосподарських цілях. Деякі радіоактивні елементи мають тривалий період розпаду, а тому за різними оцінками зона відчуження буде непридатною для проживання людей протягом тисяч (!) років.

Не менш загрозливі наслідки виявилися для здоров’я людей. Відразу після аварії перші рятувальники, що виїхали на гасіння реактора, отримали смертельну дозу радіації. Шахтарі та інші ліквідатори наслідків катастрофи також отримали страшну дозу опромінення, що пізніше спричинило променеву хворобу, а також різні види онкологічних захворювань. Після чорнобильської трагедії почастішали випадки генетичних дефектів новонароджених дітей, а також онкології (найчастіше рак щитоподібної залози). З того часу минуло 34 роки, однак наслідки лиха дають знати про себе й сьогодні.

Роковини чорнобильської трагедії – це ще один привід замислитися над поводженням людини з природою, її втручанням в процеси, які не завжди можна контролювати. Коли людина видає себе за Бога, бере владу над природою, не замислюючись про наслідки, то рано чи пізно сама себе покарає. Природа – це Богом створена і чудово відрегульована система, грубе втручання в яку обов’язково матиме трагічний фінал.

В Радянському Союзі ці закони не враховувалися. Тоді втілювалися в життя десятки й сотні небезпечних проектів, якими руйнувалися і забруднювалися ґрунти та атмосфера; висушувалися болота, міліли й ставали заболоченими річки та загалом ігнорувалися наслідки грубого втручання в екосистеми. Враховуючи безвідповідальне ставлення в Союзі до екології, складається враження, що комуністи прагнули зруйнувати природний стан речей не лише в соціумі, але й у навколишньому середовищі.

Радянського Союзу немає вже майже три десятиліття, проте екологічні загрози в Україні лише множаться. Безконтрольне вирубування лісів, злочинна безгосподарність, знищення сотень гектарів внаслідок самовільних підпалів трави, забруднення водойм побутовими відходами – це лише ті наслідки, в яких винні самі люди. Від створення світу й людини Господь дав нам право володіти Землею і наповнювати її, а тому людина значною мірою відповідальна за природні умови, в яких проживаємо ми і будуть жити наші нащадки.