24 квітня 1915 року арешт і вислання понад 230 представників вірменської інтелігенції
(більше…)
24 квітня 1915 року вважається офіційною датою початку геноциду вірмен на території Османської імперії.
Саме цього дня керівники молодотурків (правлячої на той час партії) Палаат-паша, Енвер-паша і Джемаль-паша дали розпорядження звести вірменську інтелігенцію у Стамбул, а пізніше депортувати з країни.
Ненависть османів до вірмен розгоралася протягом багатьох десятиліть Останні з давніх-давен займали провідне становище в суспільстві: вірменами була значна частина інтелігенції (лікарі, вчителі, адвокати, вчені, торгово-промислова буржуазія). Не останню роль в неприязні відіграв і релігійний чинник: з перших століть нашої ери вірмени сповідують християнство, натомість турки-османи були мусульманами.
Ще до трагічних подій 1915 року вірмени зазнали спланованих владою розправ 1894-1896 років, коли в результаті погромів вірмен по всій імперії було вбито до 300 тисяч людей. У тих злочинах ніхто не був покараний і вже за 20 років трагедія повторилася в більшому масштабі.
Геноцид відбувався в три етапи: спочатку влада роззброїла вірменських солдат, які служили в османській армії, за цим слідувала висилка з прикордонних районів і врешті-решт масові депортації та вбивства вірмен. 24 квітня 1915 року (відомого як Червона неділя) близько 250 вірменських інтелектуалів були арештовані. В травні того ж року Центральний комітет ухвалив «Закон Техсира» (закон про депортацію), який легалізував вигнання, масові страти та інші безчинства наступних років. Тоді і почалося фізичне знищення вірмен як народу, а також виганяли їх в сирійську пустелю без жодних засобів для проживання, через що тисячі помирали від голоду та спраги. Свідок тих подій генерал-майор союзної для Османської імперії німецької армії Фрідріх Кресс фон Крессенштейн, засуджуючи дії турків, зазначив, що «турецька політика створення голоду є занадто очевидним доказом того, хто несе відповідальність за бійню, доказом рішучості Туреччини у знищенні вірмен».
Депортації супроводжувалися й іншими злочинами. Тоді масового характеру набули зґвалтування вірменок турецькими солдатами, яким дозволялося робити з ними все і навіть заробляти чималі гроші на продажі вірменських жінок в рабство.
Знищення вірмен тривало аж до другої половини 1918 року. За три роки загинуло більше 1,5 мільйона вірмен і ще понад мільйон тікали з імперії в інші країни (від Сирії і аж до Сполучених Штатів Америки).
Цей злочин не залишився поза увагою світу. Вже 24 травня 1915 року держави-союзниці, які входили в Антанту (Велика Британія, Франція та Росія) визнали розправи в Османській імперії злочином проти людяності. Станом на сьогодні злочин визнали геноцидом 29 держав.