Рівно п’ять років тому сталася жахлива трагедія – в Харкові під час маршу “За єдність України” скоєно теракт.
Через рік після втечі тоді ще чинного президента Віктора Януковича та перемоги Майдану в Харкові патріотичні громадяни організували масову ходу, приурочену до подій лютого 2014 року. Під промовистим гаслом “22 лютого 2014 вигнали бандюковича — 22 лютого 2015 пора вигнати путлера!” колона рушила в напрямку від Палацу спорту до майдану Свободи.
Та коли учасники маршу пройшли зовсім невеликий відрізок шляху, прямо перед колоною пролунав вибух. Це був теракт, в результаті якого загинули троє цивільних (Ігор Толмачов, Данило Дідік, Микола Мельничук), один працівник поліції (Вадим Рибальченко) та ще дев’ятеро були поранені. Наймолодшому загиблому в той було лише 15 років.
За даними місцевої прокуратури, під час ходи “За єдність” підірвано протипіхотну міну з радіокеруванням, начинена уражаючими елементами, а тому злочин відразу кваліфікували як теракт. Винуватці злочину були затримані досить швидко. Ними виявилися троє жителів Харківщини: Віктор Тетюцький, Володимир Дворніков та Сергій Башликов.
На жаль, це був далеко не останній терористичний акт, вчинений проти патріотичної спільноти. Лише в 2014-2015 роках у Харківській області проросійськими диверсантами та терористами вчинено 24 напади та вибухи. Одним з найбільш резонансних став вибух у харківському клубі “Стіна”, де збиралися волонтери й добровольці.
Судові процеси над терористами, що підірвали проукраїнську ходу в лютому 2015-го тривали майже п’ять років. Наприкінці минулого року суд визнав їх винними та призначив максимальне покарання, передбачене законодавством: довічне ув’язнення з конфіскацією майна.
Ожднак на цьому історія з харківськими підривниками не завершилася. Вони мали б зараз відбувати покарання, але цього не сталося. Наприкінці грудня 2019 року троє терористів були включені у списки обміну та були передані російській стороні. В той список потрапили багато терористів і диверсантів, що організовували вибухи в Харківській, Миколаївській, Одеській та Луганській областях. Ця новина неабияк збурила суспільство та загострила дискусію про доцільність обміну військовополонених на засуджених терористів, адже більшість з тих, кого обміняла українська сторона – це організаори чи виконавці терактів і диверсій.
П’ять років тому в центрі Харкова терористи підірвали людей, проте справедливе покарання ніхто так і не поніс. Десятки підривів і замахів на життя людей, які боронять Україну чи просто відкрито підтримують її незалежність, – це ще один фронт російської агресії, де щороку продовжують гинути люди, а злочинці, на жаль, дуже часто не несуть за це відповідальність.
