Індія залишається однією з найнебезпечніших країн для християн. Тривалий час переслідувань включав різні етапи і форми боротьби уряду та радикальних індуїстів проти поширення Євангелії. Рівно 45 років тому індійський суд визнав євангельську діяльність загрозою для релігійних прав громадян.
Євангеліє поширювалися в Індії з 50-х років нашої ери. Протягом багатьох століть християни різних конфесій і традицій мали свою хоча й незначну, але завжди наявну частку в індійському суспільстві. Найактивніша місіонерська діяльність проводилася після прибуття сюди європейців; чимало місій і розгорнули свою діяльність саме в роки британського панування.
Боротьба за незалежність індійського народу включала і націоналістичні прагнення радикальних груп індуїстів, які ототожнювали громадянську і релігійну приналежність. Таким чином, щоб бути частиною власне індійського соціуму й традиційної культури необхідно мати і традиційну віру. Така позиція зміцнювалася і скептичним (часто відкрито негативним) ставленням Махатми Ганді до християнства. Бувши національним героєм, народним авторитетом, цей діяч часто критикував християнське вчення, церкву та основи євангельської віри.
Однак буде хибно вважати незалежність Індії заслугою власне індуїстів. Всеіндійська конференція індійських християн (AICIC) відіграла важливу роль у русі за незалежність і збереження цілісності держави. 17 квітня 1947 р. об’єднаний міжконфесійний комітет підготував меморандум з 13 пунктів до Установчих зборів Індії, в якому християнські лідери просили релігійної свободи як для організацій, так і для окремих осіб (цей документ заклав основи свободи віросповідання в Конституцію країни). Але радикальним індуїстським групам пізніше вдалося перехопити ініціативу релігійної політики і з моменту проголошення незалежності Індії християнська місіонерська діяльність зазнала серйозних нападів.
У 1960-х роках ухвалюється пакет законів, покликаних зупинити релігійну конверсію, тобто зупинити масове навернення індуїстів у християнство. 15 років (1962-1977) були напруженим періоду боротьби за релігійну свободу, яка індійським уряду та іншими органами влади хибно трактувалася як свобода від діяльності місіонерських груп та церковних місій, що мають на меті збільшити чисельність вірян.
17 січня 1977 року Верховний Суд Індії ухвалив рішення у справі про місіонерську діяльність євангельських християн не на користь останніх. Суд визнав роботу євангеліста як загрозу «свободі совісті», гарантовану всім громадянам Індії.
З початку 2000-х в окремих регіонах Були ухвалені так звані закони проти конверсії, які перешкоджали переходу індуїстів християнство, а також суттєво ускладнювали місіонерську діяльність. Найбільше таких законів Депутати ухвалили після приходу до влади націоналістичної партії у 2017 році.
