16 лютого 309 року був убитий Памфіл з Кесарії Палестинської, пресвітер 12 кесарійський мучеників, один з найбільших християнських богословів свого часу.
Він був другом і вчителем Євсевія Кесарійського, який вважається «батьком церковної історії», так як багато написав на цю тему, у тому числі і про свого вчителя, в книзі Vita. Згідно з даними Євсевія, Памфіл народився в багатій і шанованій сім’ї в Бейруті. Перед своїм рукопокладенням на священика Памфіл відвідав Александрію, де навчався в школі катехізації. Там він захопився творами Орігена Александрійського.
Памфіл став засновником біблійної школи і підготував кращий на той час рукопис Святого Письма. Під час гонінь римського імператора Діоклетіана в 307 році Памфіла покликали до римського глави Палестини Урбана і наказали зробити жертвопринесення язичницьким богам. Коли Памфіл відмовився, то був жорстоко побитий і кинутий у в’язницю на два роки. Під час перебування в ув’язненні він займався написанням спільно з Євсевієм книг на захист Орігена, копіював і виправляв рукописи.
У лютому 309 року Памфіл був засуджений до обезголовлення. Дізнавшись про вирок, його раб і учень Порфирій почав вимагати від римської влади тіло свого вчителя після страти, але сам був убитий ще до здійснення вироку господареві. Всього разом з Памфілом були вбиті ще 11 його послідовників. Переказ того часу надає відомості, що тіла всіх мучеників лежали 4 дні непоховані, але до них не торкалися ні тварини, ні птахи. Збентежені цим фактом язичники дозволили християнам забрати тіла закатованих і поховати їх.
Жертовність цих учнів наблизила прийняття християнства в Римській імперії, як говорив Тертуліан – «кров мучеників була насінням християнства», народжуючи віру і прагнення до чистоти, святості і справедливості у багатьох інших жителів імперії.
Зображення (руїни Кесарії): wikipedia.org
_2011-08-02_098.jpg){kind=link}