Цього дня 1918 року в Українській Народній Республіці затверджено використання літочислення, згідно із григоріанським календарем. Таким чином, 16 лютого стало вважатися першим березня.
Використання григоріанського календаря є загальноприйнятим світовим стандартом, адже він точніше відображає фактичний рух Землі. Європейські держави почали переходити на нове літочислення ще з XVI століття, проте для більшості народів цей процес розтягнувся на тривалий період. Першою перейшла Італія за ініціативи Папи Римського Григорія ХІІІ, а Україна долучилася до вірнішого літочислення вже після проголошення УНР.
Григоріанський календар вже понад століття використовується в Україні, але деякі православні церкви донині зберігають традицію послуговуватися попереднім юліанським. На практиці люди зіштовхуються з календарною дилемою, коли підіймається питання відзначення тих чи інших християнських свят. Звідси явище подвоєння Різдва та Пасхи, а також інших свят, які католики і православні святкують в різні дати.
Хоча питання дати святкування Різдва та інших релігійних свят не є теологічною дилемою, проте це впливає на культурне осмислення, традиції, а іноді набуває і політичного значення. В період поступового переходу держав з юліанського на григоріанський календар навіть підписанти Берестейської унії 1596 року чітко вказали прихильність до старого, однак і тоді це питання було політичним.
Російська православна церква використовувала розрізнення релігійного календаря як певне протиставлення західній християнській традиції (адже загальний перехід на новий календар відбувся з подачі Католицької Церкви). Але це стосується не лише власне церковних питань, адже РПЦ і її дочірня структура в Україні трактують питання календаря саме через призму віри й духовності, підкреслюючи твердження про унікальність і правовірність саме цієї церкви.
В Україні на державному рівні затверджено святкування Різдва для обох дат, що є, безперечно добрим знаком (свідчить про сильні християнські традиції та відкритість держави до християн різних конфесій). Однак дискусії щодо єдності дати святкування щороку підіймають питання цивілізаційної тотожності та певної духовної і культурної єдності. Офіційне визнання Різдва 25 грудня дає підстави для поступового переходу українських церков на загальноприйнятий календар.
