26 років тому на великі екрани вийшов легендарний фільм “Форрест Ґамп”. Ця стрічка свого часу отримала шість “Оскарів” та ще 32 нагороди у всьому світі. Даний фільм – це історія про персонажа, чиє життя проходить на тлі основних подій другої половини минулого століття.
Форрест мав дуже низький IQ, що не завадило йому прожити дуже насичене життя і позитивно вплинути на багатьох людей. Сюжет фільму побудований таким чином, що головний герой представлений не лише як свідок, але й учасник низки історичних подій і процесів другої половини ХХ століття. Становлення молодого Елвіса Преслі, навчання перших афроамериканців у одній школі з білими, війна у В’єтнамі, підйом руху хіпі та багато інших важливих подій безпосередньо стосувалися і головного героя.
Наставником і зразком для маленького Форреста стає мама, яка з дитинства вкладала синові правильні цінності. “Моя мама говорила…” – постійно повторює головний герой. В цих невимушених словах захована як любов і повага до матері, так і універсальність та дієвість цінностей, які він перейняв від неї. Мама була для нього авторитетом, а її повчання й настанови стали для сина дороговказом, що надалі дало Форресту можливість бути успішним бізнесменом, вірним другом, християнином і просто прикладом для інших.
Унікальною ознакою стрічки став монолог головного героя. Він намагається добродушно і дещо наївно осягнути те, що відбувається довкола нього. Ця особливість додає фільму з одного боку легкості, а з іншого – робить фільм ще більш глибоким, адже в розповіді головного героя глядач помічає жахливі перетворення в суспільстві, які Форрест не може осягнути через свої розумові можливості.
Важливе місце в його житті займає подруга дитинства Дженні Каррен. Через неї у стрічці представлений цілий прошарок молодих людей 1960-1970-х, які не маючи міцної ціннісної опори, намагаються знайти себе в цьому світі. Трагедія Джені починається з нездорових відносин в сім’ї, а далі вона долучається до руху хіпі та пробує на собі контркультурну “свободу”. Все це робить її тільки ще більш нещасною та навіть спонукає до спроби суїциду (на щастя, невдалої). Джені, немов той блудний син, намагається спробувати все, адле в кінці повертається в рідні краї повністю розбита і хвора на СНІД. Однак Форест її все ще любить, одружується, стає батьком і турбується про Джені аж до її смерті.
Життя Форреста Ґампа – це яскрава, хоча й незвична, демонстрація дієвості консерватизму. Шляхом особистої наполегливості та вічних цінностей, закладених матір’ю, він зміг втілити в життя американську мрію. Це фільм є чудовим зразком візуального мистецтва із правильним посланням, що дуже рідко трапляється в наш час. А в 1994-му він зміг навіть вплинути на вибори в США та підштовхнути американців до голосування за консервативних кандидатів. Подібних фільмів дуже не вистачає у 2020-му.
