Цьогорічні невдалі експерименти з прикрашенням головної ялинки на Софіївській площі відьмацьким капелюхом відкривають ширше коло проблем, ніж просто відсутність естетичного смаку у дизайнерів та бажання зробити святкування не таким, як завжди. [1] Запланованою стилістикою декорацій не лише ігнорувалася суть Різдва, але й повністю йому суперечила. Заміна предмету на верхівці ялинки є мінімальною дією з боку влади, щоб виправити помилку, але вона не виправить найбільшої проблеми традиції святкування — ігнорування релігійної суті Різдва.

Головна ялинка країни вже із зіркою замість капелюха

Протягом багатьох століть Різдво залишалося святом №1 для європейців. Але поступова секуляризація і втрата інтересу до релігійних практик змінили традиції святкувати Різдво. В Україні десакралізація свята має дві сторони — історичну локальну і тенденційну глобальну. Обидві можна назвати крадіями Різдва, які збочують святкування від основного змісту — народження Ісуса Христа.

РІЗДВО VS НОВИЙ РІК

Обидва свята в християнській традиції стоять поруч не випадково. Очікуваний 2021 рік ми відраховуємо від народження Христа. Але більшість сучасних традицій святкувати зимові свята так чи інакше пов’язані з радянськими або є результатом спричиненої комуністами деформації традиційних українських.

Переслідування Різдва радянською владою — маловідома сторінка історії СРСР. Відразу після захоплення комуністами влади розпочалася антиріздвяна та антивеликодня кампанії. В дні відзначення найбільших християнських свят комсомольці влаштовували антирелігійні демонстрації з опудалами різних богів, які демонстративно спалювали. До боротьби із релігійними святами комуністи поставилися з традиційним бюрократизмом і заохоченням доносів: збирали та публікували дані про людей, які відвідували храми на свята, проводили інформаційні кампанії серед колективів підприємств та особливо у навчальних закладах [2].

До антирелігійних демонстрацій залучали навіть вихованців дитсадків

Попри комсомольський запал, не вдалося знищити традиції відзначення релігійних свят і викорінити в народі бажання святкувати. З 1930-х радянська влада змінює тактику: замість заборони Різдва приходить заміна його на Новий рік з новими дещо схожими традиціями. Замість різдвяної ялинки — новорічна, замість вифлеємської зірки — п’ятикутна червона зірка, замість Святого Миколая — світський Дід Мороз. Образ останнього був дещо переписаний комуністами і використовувався також як символ радянської пропаганди. Комсомольці намагалися пародіювати все, а тому в повоєнні часи навіть з’являються «вертепи» з Дідом Мороз і п’ятикутною зіркою [3], [4].

Для закріплення й уніфікації святкових традицій була створена Комісія з нових радянських обрядів, що діяла з 1970 року. Радянський Новий рік швидко здобував популярність, бо святкування мали спільні риси з різдвяними, до того ж влада усіляко сприяла новорічним «ялинкам» у закладах освіти та на площах міст.

Ці новорічні, а не різдвяні традиції успадкувала незалежна Україна. Вони доповнилися відзначенням Дня святого Миколая та Різдвом (25 грудня і 7 січня), проте головним святом, як і в Союзі, залишається секуляризований Новий рік. Звідси і походить нерозуміння деяких громадян, чому ялинка на Софіївській площі має бути пов’язаною з Різдвом, а зірка на її верхівці — вифлеємською.

CHRISTMAS VS X-MAS

Глобальний бік десакралізації свята є не меншою проблемою, ніж радянський спадок. Секуляризація Заходу і культура споживання за кілька десятиліть надали дню народження Ісуса Христа зовсім інший зміст і навіть назва «Christmas» дедалі частіше перетворюється в «X-mas».

Така мовна метаморфоза відбулася через бажання певних груп людей зробити свято більш «інклюзивним». Через те, що популярність Різдва не залишає нікого поза увагою, однак не всі раді святкувати саме народження Ісуса Христа, агностики і просто невоцерковлені люди підтримали ідею секуляризації християнського свята, щоб взяти із святкування привід веселощів, але відмовитися від власне релігійного змісту. Ця контроверсійність написання неодноразово ставала предметом «війн за Різдво» та критики з боку консервативних політиків на Заході та відомих проповідників (наприклад, Біллі Грема) [5].

«X-mas» є спробою поступово вивести Ісуса Христа зі святкування , щоб навіть у назві не залишилося первинного сенсу. Таку «інклюзивність» підхопили багато світових компаній і брендів, які побачили в секуляризації свята можливість охопити значно ширшу цільову аудиторію, ніж лише християн. Під “Х” можна поставити будь-що, що є важливим і цінним для світської людини, надати зимовим святам певної атмосферності й чарівності, але тільки без прямого релігійного змісту.

Разом з тим, щоб не відштовхнути істинних християн незрозумілим «Х», прихильники толерантного скорочення звертають увагу на давню традицію такого варіанту написання, мовляв ще у XVI столітті використовували «X-mas» для позначення Різдва. Але цей аргумент є лукавою аналогією, бо реалії XVI століття не передбачали трактування «X-mas» як чогось окрім Різдва, натомість у сучасному світі доводиться постійно нагадувати, що 25 грудня — це народження Ісуса Христа, а не просто привід обмінятися подарунками.

Довкола Різдва сформувався споживацький культ. Торговельні мережі в грудні отримують близько 30% річного прибутку

Десакралізація Різдва нероздільно пов’язана із культурою споживацтва. Передсвяткова метушня і пошуки подарунків перетворюються в своєрідний культ, та перекривають сам привід святкування. Зима, ялинки, олені, подарунки — за останні десятиліття саме вони, а не Ісус, стали основою духу Різдва.

ЧАС ПОВЕРНУТИСЯ ДО ДЖЕРЕЛ?

Святкування завжди має супроводжуватися радістю. Але що є насправді причиною радості? Істинна радість від свята не в якомусь чарівному настрої і не в горі подарунків, але в надії, яку дав прихід Ісуса Христа на землю. Проте щоб оцінити цю надію, треба смиренно визнавати свій статус і положення в цьому світі. Святе Писання говорить: «бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,» (До римлян 3:23-24). Отже, кожен, хто усвідомлює свою гріховність та вірить у спасіння по благодаті, буде радіти народженню Спасителя.

Справжня цінність Різдва в його глобальності. Це не просто народження пророка чи видатного історичного діяча, але Спасителя, чиє життя, жертва і воскресіння стосується абсолютно кожної людини на землі. Люди або приймають Христа, отримують прощення і духовне відродження, або не приймають і не вірять в жертву, залишаючись в гріхах, як і пише апостол Павло в 1 Посланні до Коринтян .

Чому ж так непросто утримати суть Різдва на поверхні? Коли світська людина не пізнала цієї благодаті, то змушена вигадувати замінники — земні атрибути. Вони формують настрій, але не здатні повторити сенс. Проте іноді в процесі десакралізації Різдва беруть участь і воцерковлені люди, які, щоправда, сповідують ліберальне християнство. Вони применшують чи взагалі заперечують скорботу від перворідного гріха і таким чином не здатні усвідомити важливість народження Того, хто забере цей гріх.

Чорна Мар’яна

Джерела:

  1. https://glavcom.ua/kyiv/news/chaklunskiy-kapelyuh-vs-zirka-na-golovniy-yalinci-krajini-nova-verhivka-725210.html
  2. https://galinfo.com.ua/news/yak_u_srsr_borolys_iz_rizdvom_303840.html
  3. https://photo-lviv.in.ua/za-sviatkuvannia-rizdva-partkvytky-na-stil/
  4. https://www.radiosvoboda.org/a/28955117.html
  5. https://www.businessinsider.com/why-people-write-xmas-instead-of-christmas-2017-12
Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In

Отримуйте найсвіжіші матеріали на імейл!

* indicates required