15 квітня з’явилася новина про призупинення фінансування Всесвітньої організації охорони здоров’я з боку США. Президент Дональд Трамп заявив, що він припинить фінансування ВООЗ поки його адміністрація проведе розслідування щодо належності й своєчасності реакції міжнародної організації на коронавірусну загрозу.
“ВООЗ не виконала свого основного обов’язку і за це потрібно нести відповідальність”, – сказав Трамп у вівторок на прес-конференції Білого дому. “Спалах можна було зупинити ще на рівні джерела зараження, якби організація правильно відреагувала на ранній стадії”, – додав він.
США інвестували в діяльність ВООЗ 893 мільйони доларів протягом поточного дворічного циклу фінансування і саме американські гроші становлять майже чверть всіх членських внесків ВООЗ. Чиновники адміністрації заявили, що припинення фінансування буде тривати 60 днів, а отже це тимчасова міра.
Серед конкретних закидів від Білого дому, найперше, слід виділити запізніле рішення організації щодо потреби зупинити сполучення з Китаєм, що свідчить про неспроможність ВООЗ вчасно оцінити ситуацію об’єктивно. “Одним з найнебезпечніших і найдорожчих рішень ВООЗ було її згубне рішення протистояти обмеженням поїздок з боку Китаю та інших країн”, – заявив Трамп у вівторок.
Подібні закиди лунають і від Тайваню. Він звинуватив Всесвітню організацію охорони здоров’я у тому, що вона допустила розповсюдження коронавірусу з Китаю, та проігнорувала електронний лист з інформацією про заразність вірусу, надісланий агентству ООН з Тайваню ще у грудні минулого року. Також представники острівної держави звинувачують ВООЗ у співпраці з комуністичною владою Китаю та ігноруванні Тайваню.
Мейнстрімні західні медіа вже наповнила критика дій американського керівництва, мовляв це завадить винайденню вакцини чи загрожує ще більшому поширенню коронавірусу. Але сказане вчора Трампом свідчить не про наміри знекровити організацію чи завадити здійснити необхідні міри для подолання вірусу, але підштовхнути ВООЗ до реформування.
Структури ООН, включно із Всесвітньою організацією охорони здоров’я, вже давно демонструють неефективність, заангажованість, бюрократизм та політичну (ліву) направленість. Саме на рахунку ВООЗ історичні необґрунтовані політизовані рішення виключити зі списку хвороб спочатку гомосексуалізм, а потім і трансгендерність. Також вже багато років організація співпрацює з мережею абортивних клінік “Плановане батьківство” та лобіює легалізацію та пропаганду переривання вагітності і так званої “сексуальної освіти” у всьому світі. Вищезгадані аморальні дії і загалом ґендерну ідеологію підтримують також інші структури ООН, що вказує на системність і цілеспрямованість таких дій.
Ще в 2014 році Україна могла пересвідчитися у цілковитій неспроможності ООН виконувати покладені на неї першочергові функції – протистояти агресорам задля збереження миру. Натомість Росія, яка вчинила збройну агресію проти України, все ще залишається постійним членом Ради безпеки ООН, а відтак може поширювати свою брехню на увесь світ та блокувати всі безпекові рішення.
Сьогодні є очевидною безпорадність інших структур Організації Об’єднаних Націй. Фонд ООН в галузі народонаселення вже котрий рік займається просуванням абортів у всіх куточках Землі, при цьому декларуючи “турботу про репродуктивне здоров’я та ґендерну рівність”. Рада ООН з прав людини вже давно перетворилася в рупор лівої пропаганди, представляючи права людини в неомарксистському трактуванні “пригнічених меншин” та “більшості, що пригнічує”. Те ж саме і з питаннями релігії: свобода віросповідання постає другорядною в порівнянні з так званими “правами ЛГБТ” та цілями досягнення тієї ж “ґендерної рівності” (про це конкретно заявив спеціальний доповідач ООН у справах релігії Ахмад Шахід на початку березня цього року).
Зважаючи на це все, висновок здається очевидним: ООН разом із всіма структурами і підрозділами потребує докорінної реформації. Якщо цього не станеться, то організація продовжить своє тління в нікчемно-бюрократичному форматі або, за відсутності фінансування, взагалі розпадеться. Звичайно, людство потребує наднаціональну організацію, що матиме реальні миротворчі важелі та сприятиме безпеці й добробуту людей, однак без суттєвих змін в ООН та без повернення до цінностей, на яких засновувалася у 1945 році, її діяльність не нестиме ніякого конструктиву.
