Відколи вбивство стало звичним?

У 1991 році українців було 52 мільйони. Скільки нас зараз, ніхто сказати точно не може. 45, 42 чи 35 мільйонів?  Перепис покаже. Але і без нього зрозуміло: якщо так піде далі, то Україна обезлюдніє, а вірніше – українці стануть меншиною у власній державі. Маючи таку катастрофічну ситуацію, у суспільстві відсутня публічна дискусія, а політики не шукають причин і способів вирішення проблеми.

Кількість населення будь-якої держави не є сталою. На неї впливають народжуваність, якість медицини, міграція, надзвичайні ситуації тощо. Ми маємо проблеми у кожній сфері: скільки б реформ охорони здоров’я не проводилося, рівень медицини все ще бажає кращого. Хоча Україна не є сейсмічно активною зоною, а тайфуни і урагани оминають нас, але війна на Донбасі завдала непоправних демографічних втрат (не тільки кількісних, а й якісних).

Населення України в 1990–2017 рр., в млн осіб. Джерело: Укрстат

Економічна криза і впровадження безвізового режиму з державами ЄС стимулювали трудову міграцію з України. Але хіба  падіння кількості населення почалося з 2014? І тут ми підходимо до основної причини демографічної кризи – катастрофічного скорочення народжуваності. Лише для збереження кількості населення коефіцієнт народжуваності має бути як мінімум 2,1 дитини на одну жінку.

А що ж в Україні? Станом на 2013 рік середній показник становив 1,5 дитини на одну жінку і він поступово зменшується. Найвищий сумарний коефіцієнт був притаманний для Рівненської (2,5) та Волинської (2,2) областей. Тільки ці два регіони демонструють мінімальний приріст населення.

Такий стан справ для нас характерний був не завжди. ХХ століття ознаменувалося гігантськими демографічними втратами для України. Війни, революції, голодомори, репресії забрали багато мільйонів життів українців. Хоча і поступово, але населення відтворювалося саме за рахунок багатодітних сімей. Найвищий коефіцієнт народжуваності (за весь період спостереження) спостерігався у 1913 році і дорівнював приблизно 6 дітей на одну жінку. З того часу цей показник повільно, але невпинно зменшувався. Найменша народжуваність  спостерігалася у 2001 році і дорівнювала близько однієї дитини на одну жінку.

Правовий статус абортів в світі

 

Дослідження міжнародної організації Center for Reproductive Rights,2018 рік. (Джерело: wikipedia.org)

 

Різке падіння народжуваності в незалежній Україні часто пояснюють складними економічними умовами. Але чи не складнішими вони були у 1930-і, коли жінки в середньому народжували 4,2 дитини. То що ж сталося?

Відповідь на це питання варто шукати в глобальних цивілізаційних проблемах. Вже не перший рік соціологи стверджують, що Західний світ вимирає. Мінімальна народжуваність притаманна для більшості держав, які прийнято називати «демократичним світом».

Внаслідок сексуальної революції і падіння авторитету сім’ї, молоді люди вже не бажали мати багатодітну родину. «Жити сьогоднішнім днем» і «шукати щастя й задоволення для себе» – ці гасла породили ціле покоління егоїстичної молоді, яким сімейне життя видавалося обтяжуючим фактором на шляху до щастя й свободи.

Карта світу про середньостатистичну кількість дітей народжених жінкою протягом життя за даними Всесвітньої книги фактів (ЦРУ), 2016 рік. (Джерело: wikipedia.org)

Слід згадати ще один факт: різке падіння народжуваності було спричинене винайденням у 1960 році оральних контрацептивів, а ідеологічне підґрунтя сексуальної революції дало поштовх молоді масово використовувати ці «чарівні пілюлі». Масла у вогонь підлили феміністки, які під приводом «свободи жінок розпоряджатися своїм тілом», вимагали легалізації абортів. Задля справедливості слід зазначити, що феміністки так званої «першої хвилі» зовсім не були такими прихильницями абортів. Прикладом може послугувати книга американського письменника і журналіста Патріка Бюкенена «Смерть Заходу», у якій автор пише наступне: «Ранні феміністки гаряче виступали проти абортів. Елізабет Геді Стентон, організатор перших зборів феміністок у 1848 році, називала аборт «злочинним і богопротивним діянням». А Сьюзен Б. Ентоні, поборниця за право жінок голосувати, писала, що «не важливо, яка була причина, але жінка, яка здійснила це, є злочинцем. Це ганебне діяння обтяжить її совість і буде обтяжувати її навіть на смертному одрі». Саме феміністки дев’ятнадцятого століття виступили ініціаторами законів, які оголосили аборт злочином».

Елізабет Геді Стентон та А Сьюзен Б. Ентоні(стоїть) – ранні феміністки, які були противниками абортів.

Аборт не є винаходом ХХ століття, але саме в цей час змінилося ставлення  людей до вбивства ненароджених дітей. Переривання вагітності практикувалося ще в часи античності, проте протягом багатьох століть воно вважалося злочином проти Бога і проти людей. Але як же так сталося, що в настільки гуманному західному суспільстві практика вбивства ненароджених дітей стала настільки поширеною?

Перш за все, слід розділити поняття «гуманності» (милосердного і доброзичливого ставлення до людини) і «гуманізму» (системи цінностей, у якій людина постає центром Всесвіту). Відколи французькі просвітителі проголосили людину «мірилом всіх речей», можна спостерігати втрату божественного призначення і духовності у розумінні цінності людини. Може здатися абсурдним, але саме гуманізм ХVІІІ століття спровокував подальше знецінення людського життя (і ми пам’ятаємо масові страти часів Французької революції).

Але це був тільки пролог до переосмислення людської сутності в ХІХ столітті. Біологи-еволюціоністи (зокрема відомий усім Чарльз Дарвін) сформували нечувану раніше концепцію людини як поки що останньої ланки в еволюційному ланцюгу, як всього-лише тварини.

Остаточна десакралізація людської душі була спровокована популярністю німецької філософії, а найбільше Фрідріха Ніцше. Проголосивши «смерть Бога», він поставив під сумнів всю духовність і моральні норми. Бо якщо «Бог помер», то немає істини, немає Абсолюту і досконалості; якщо Бога не існує, то життя не має сенсу. Дещо подібне свого часу сказав Достоєвський: «Якщо Бога немає, все дозволено». Але це не єдина відома концепція Ніцще. Його ідея «надлюдини» базувалася на біологічності та відсутності моральних обмежень у прагненні створити ідеальну людину і, як наслідок, ідеальний народ. Такі настрої спричинили популярність євгеніки – теорії про можливість досягнення більш якісного генофонду людини, у тому числі шляхом проведення відповідної державної політики. З одного боку євгеніка мала позитивні сторони (здоровий спосіб життя, популяризація спорту і допомога з боку держави для молодих сімей). Але відомою вона стала зовсім з іншого боку. Примусові стерилізації  і аборти для людей з інвалідністю, людей з психічними вадами та для алкоголіків – це поширена практика для багатьох штатів найдемократичнішої  держави – Сполучених Штатів Америки. Найбільш крайні форми євгеніки людство могло спостерігати на прикладі Третього Райху, де активно пропагувалася ідея дефективності деяких соціальних груп, а евтаназія для людей з фізичними вадами стала не тільки звичною, а й почесною справою. Тією чи іншою мірою на початку ХХ століття євгеніка знайшла своє відображення у законодавстві більшості країн Західного світу, а також у комуністичних державах.

Знаменита фотографія Майкла Кленсі, яка отримала назву «Рука надії». Світлина зафіксувала момент, коли немовля на 21-й неділі вагітності схопило лікаря за руку під час відкритої операції з корекції вад плоду. Ця фотографія стала символічною для борців за права ненароджених дітей.

Хтось може сказати, що сьогодні інклюзивність та прийняття всіх повністю витіснили подібні ідеї, але це зовсім не так. Підтвердженням цього слугує активна діяльність Центрів планування батьківства в багатьох куточках світу (які по суті є центрами популяризації абортів). Найвідомішим з них є американський Planned Parenthood і Міжнародна Федерація планування батьківства.  Planned  Parenthood існує вже понад 100 років. У 1916 році засновано першу клініку боротьби з народжуваністю. На сайті організації є безпосередні вказівки на євгеністичну сутність планування сім’ї: зокрема згадки примусової стерилізації для «здоров’я пацієнта і благополуччя суспільства». Це й не дивно, адже засновниками подібних організацій були прихильники євгеніки, котра, як вже згадувалося вище, була дуже популярною на початку ХХ століття. У 1960-х ідея планування батьківства стало одним з інструментів неомарксистів,  які доклали зусиль для відділення сексуальності від репродуктивності. Сьогодні ліві використовують цю ідею у своїх політичних програмах, а Міжнародна Федерація планованого батьківства визначає себе як «благодійну організацію,  яка просуває загальний доступ до контрацепції і безпечного аборту, репродуктивні і сексуальні права, гендерну рівність».

На жаль, Україна повністю вписується у світові демографічні тенденції, які не стимулюють народжуваність та  ведуть до остаточного вимирання. Хоча офіційно в Україні існує свобода віросповідання і Церква є одним з найбільш шанованих інститутів, проте релігійність переважної частини суспільства є доволі умовною і саме егоїзм, а не християнський світогляд, є вирішальним чинником у мотивації мати  дітей.  Тому ми отримуємо ситуацію, коли одні й ті ж самі люди святкують Різдво чи Великдень і вбивають своїх ще не народжених дітей.

Щорічний Марш Життя у Вашингтоні збирає тисячі активістів pro-life. Демонстранти протестують проти легалізації абортів. (Джерело: AP Photo/Pablo Martinez Monsivais)

Релігійність людей безпосередньо пов’язана з приростом населення. Найвищі показники народжуваності бачимо  у вже згаданих Рівненській та Волинській областях, де є значна частка саме євангельських віруючих. Звичайними є багатодітні сім’ї серед християн, але мусульманські держави демонструють ще більш вражаючі показники. Єдиною державою Європи, яка має природний приріст населення, є мусульманська Албанія. В арабських державах 8-10 дітей в сім’ї є нормою. А європейці мають у кращому випадку 1-2 дитини або взагалі дотримуються принципів childfree (зовсім відмовляються від народження дітей і, наприклад, заводять кота чи собаку). Можна тільки здогадатися, якою буде Європа років через 50, враховуючи міграцію та  кризу народжуваності серед корінних європейців.

Ще з радянських часів сформували міф, що ембріон не є людиною, але забувається чомусь, що всі ми колись були ембріонами. 40-й президент Сполучених Штатів Америки Рональд Рейган говорив: «Що стосується особистісної свободи щодо абортів, то є одна людина, чиї інтереси абсолютно не враховуються. Це та людина, чиє життя буде перерване. І я помітив, що всі прихильники абортів – це люди, які вже встигли народитися».

У світі є дуже багато противників абортів, але найголовніше – Біблія визнає людину ще до її фізичного народження: «Ще поки тебе вформував в утробі матерній, Я пізнав був тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!»  (Єремії 1:5). Тому аборт є саме ВБИВСТВОМ ЛЮДИНИ.

Що стосується особистісної свободи щодо абортів, то є одна людина, чиї інтереси абсолютно не враховуються. Це та людина, чиє життя буде перерване. І я помітив, що всі прихильники абортів – це люди, які вже встигли народитися

Щоб зупинити демографічну катастрофу в Україні, державі та громадянам потрібно зробити, як мінімум, наступне:

– Захист життя людини від зачаття і до природної смерті.

– Відмова держави від практики абортів і недопущення легалізації евтаназії. Для початку необхідний закон, подібний до того, що діє в Польщі, котрий кардинально обмежує аборти; у подальшому потрібна ПОВНА заборона цього ганебного явища.

– Правильна інформаційна політика, котра сприятиме формуванню позитивного образу багатодітної родини як еталону, як чинника демографічного росту і національної безпеки.

– Нормалізація економіки та збільшення соціальних виплат по народженню дитини.

– Державна підтримка для молодих сімей: доступне житло + допомога у працевлаштуванню.

– Заборона діяльності організацій, котрі деструктивно впливають на сім’ю (феміністичних, анархічних, так званих “лгбт-організацій”, центрів і фондів з планування сім’ї, які популяризують зменшення народжуваності).

– Позитивні зміни демографічної ситуації в України можливі лише за наявності політичної волі представників влади та активної позиції консолідованих християн.

 

Мар’яна Чорна

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In