logo

В ООН пропонують скасувати закони з релігійною основою

7 березня 2020 р. \ оновлено 22 лютого

2 березня спеціальний доповідач ООН з питань свободи віросповідання та переконань Ахмад Шахід заявив, що закони, в основі яких лежить традиційна мораль та релігійні норми поведінки, мають бути скасовані, якщо вони суперечать правам людини, трактування яких має надаватися “експертам з ООН”.

У своїй доповіді він закликав якнайшвидше скасувати закони, що мають релігійне підґрунтя і стосуються покарання за перелюб, гомосексуалізм тощо; забороняють аборти та є “дискримінаційними”. “Я категорично відкидаю будь-яку заяву про те, що релігійні переконання можна вважати законним виправданням для насильства чи дискримінації щодо жінок, дівчат або ЛГБТ + людей”, – сказав Ахмед Шахід. При цьому він зазначив, що варто захищати людей, а не релігію як таку.

Теоретично, той, хто займає цю посаду, мала би захищати свободу віросповідання та можливість людям у всіх куточках світу вільно сповідувати та демонструвати свою віру й переконання. Але все навпаки: доповідач ООН з питань свободи віросповідання та переконань закликає обмежити цю свободу в догоду “експертам з ООН”.

Позиція Шахіда в даному випадку свідчить про глибокі ідейні проблеми організації. Подібні заяви наочно демонструють нездорові пріоритети в ООН, яка вже давно заражена лівим порядком денним. Зараз ми спостерігаємо нав’язування народам цінності, котрі навіть у “прогресивних” країнах спричиняють дискусії та розбіжності. До того ж, покладатися на “експертів з ООН” – означає надавати правам людини суб’єктивності та кон’юнктурності.

А якщо люди мають визначати, що є правами, то чого ці права варті і чи існують вони взагалі? Світ занадто далеко зайшов із постмодерністю та релятивізмом. Кожен сам трактує, що є правдою, ігноруючи вічні закони світобудови. Колись в основі природних прав лежали твердження, які опиралися на Святе Письмо. Тоді вага цих прав та необхідність їх дотримання ґрунтувалася на Божій волі щодо людини, відкритій нам в Біблії.А що тепер? Люди, що тимчасово перебувають на посадах в міжнародній організації, беруть на себе право вирішувати, якими мають бути національні законодавства.

У підсумку можна лише порадити функціонерам в ООН займатися розв’язанням реальних проблем. Адже коли понад 100 мільйонів християн зазнають утисків через свою віру (за даними Open Doors), коли в багатьох країнах Африки й Азії не припиняється насильство щодо християн з боку Боко-Харам, Аль-Каїди та ІДІЛ, коли Китай де-факто створює концтабори для мусульман і закриває церкви, то “захисники віросповідання” в ООН не мають іншої справи, як диктувати країнам роль традиційних і релігійних норм в законотворенні.