Спростовуємо 5 міфів про допустимість гомосексуалізму в Біблії

Для того, аби відрізнити чорне від білого, диплом не потрібен. Проте час, в якому ми живемо, зобов’язує нас вміти захистити не тільки істину, а і джерело істини. Охочі спростити життя до емоцій та збочень, а не реальності, люди взяли біблійні вірші та наклали на них власне уявлення про стосунки. І є низка основних перекручень.

1. В Біблії є приклади праведних геїв, наприклад, Давид. Прихильники цього аргументу поспішають процитувати речення, де Давид оплакує Йонатана, сина царя Саула, і каже, що його любов була йому дорожча за жіночу: «Тужу я за тобою, мій брате Йонатане! Ти був для мене такий милий! Твоя любов була мені дорожча, ніж любов жіноча» (2 книга Самуїла 1:26). Є кілька аргументів на користь того, що Давид був маскулінним, гетеросексуальним чоловіком. Перший аргумент: в Давида була дружина принцеса Мелхола (сестра Йонатана), також Авігея (вдова Навала), Вірсавія (вдова Урії) і ще кілька жінок. Тобто, можна говорити про його надмірний потяг до жінок, радше ніж дефіцит. Другий аргумент: в цьому вірші Давид називає Йонатана — братом (אָח — ah). Третій аргумент: те слово «любов», яке тут використовується — אהב (aháv), не означає сексуального аспекту. Джефф А. Беннер, експерт з івриту, пише про те, що це слово використовувалось як для ситуацій «оберігати та забезпечувати, як привілей», так і для «мати близькість дій та емоцій». Зазвичай, застосовується для опису любові до Бога діями, а не словами, опіки над членами сім’ї та дружби, як-от Давида та Йонатана. А ось слово — אהבה (ahavá), стосувалось більш романтичних стосунків.

Деякі псевдотеологи навіть інтерпретують стосунки Рут і матері її чоловіка, Ноемінь, як лесбійські, вже не кажучи про сотника та його слугу, якого зцілив Ісус. Але ці ідеї легко розбиваються вщент, якщо подивитись контекст тогочасного життя, історії (як наприклад, про Рут, яка вийде заміж за Вооза), культурного та релігійного підходу до стосунків. Тому, ні, в Біблії немає таких героїв-праведників.

1. Немає згадки про те, яким має бути шлюб, тому він не обов’язково має бути гетеросексуальний. Дійсно, в Біблії немає згадок про те, якою має бути церемонія шлюбу. Це базувалось на звичаєвому праві, а звичаєве право сформувалось в релігійних традиціях та контексті часу: воєн, хвороб, інших небезпек — коли мати дітей було важливим для продовження роду та легшої старості. Але що важливо: Біблія є не стільки джерелом законів, як джерелом принципів, які відображені не тільки в обох заповітах, а і сучасних християнських цінностях. Книга Буття, яка є фундаментальною для самого існування людини, описує, як Бог створив спершу чоловіка, а потім, з його ребра — жінку. Бог заклав зв’язок між чоловіком та жінкою на трьох рівнях: робочого партнерства, насолоди (дружби), відтворення наступних поколінь. Буття 1:28: «І благословив їх Бог і сказав їм: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю та підпорядковуйте її собі; пануйте над рибою морською, над птаством небесним і над усяким звіром, що рухається по землі».

В Біблії є ще більш сакральна ідея, секс — це духовний процес формування двох людей — в одну. Буття 2:24: «Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом». Тобто, якщо ми виносимо секс за рамки гетеросексуального партнерства двох людей, в хіт-парад численної кількості партнерів, або людей своєї статі, він втрачає свій сакральний зміст. Це все одно, як використовувати прапор України для того, аби витирати ноги, або плювати у вазу — сімейну реліквію часів 18 століття.

А для тих, хто вважає, що в християнських шлюбах немає місця для задоволення, не знають, що в Біблії є книга, в якій містяться еротичні сенси, «Пісні піснів», яка складається з 8-и розділів і демонструє божественне схвалення сексу, як насолоди для чоловіка та жінки.

1. Павло ніколи не осуджував гомосексуалізм, але суто педофілію. Йдеться про вірш з Першого Послання до Коринтян 6:9-10, де Павло пише, що серед тих людей, які не наслідують Царство Боже є розгнуздані та мужеложники. Проте український переклад не є до кінця зрозумілим, тому ми використаємо грецькі слова, які вжив апостол. Він використовує два терміни: μαλακοὶ (malakoi) та ἀρσενοκοῖται (arsenokoitai), які стосуються одностатевого сексу. Є певні найбільш вживані теоретиками інтерпретації. Malakoi — вживалась для опису пасивної ролі в гомосексуальному сексі, тій, яка, по суті, не приносила задоволення, але радше була об’єктом задоволення іншого партнера. ἀρσενοκοῖται (arsenokoitai) — це слово було створене Павлом, який поєднав слова «αρρεν» (arrhen, «чоловік») та «κοίτη» (koite, «ліжко»). На наш лад це було перекладено, як «мужеложники».

Ліжко і чоловік, чи все-таки гомосексуалізм? Навколо цього слова точиться найбільше дебатів. Деякі прихильники ЛГБТ тлумачать слова Павла як такі, які стосуються педофілії, а деякі кажуть, що переклад слів не є достатньо чітким. Але логіка поєднання слова «чоловік» і «ліжко» не є випадковою: Павло калькує старозавітній метод пояснення гомосексуалізму!

Якщо ми подивимось вірші з Левит 18:22 («З чоловіком не сходитимешся, як сходишся з жінкою…») і 20:13 («Коли чоловік зійдеться з чоловіком так, як із жінкою…»), в них обох використовуються слова на івриті זָכָ֔ר (zā-ḵār, «чоловік») та תִשְׁכַּ֖ב (ṯiš-kaḇ, «лягати в ліжко»). Тобто, пояснюючи римським християнам про те, що одностатеві стосунки є гріховними, він калькує той спосіб, який використовував Мойсей та інші законотворці часів Старого Заповіту: «чоловік» та «ліжко», або «лягати в ліжко». Якщо коротко: Павло таки засуджує гомосексуалізм.

1. Старий Заповіт вже неактуальний, бо тоді не варто їсти креветки. Прихильники цього аргументи кажуть приблизно так: якщо ми мусимо слідувати старозавітним правилам, то тоді нам варто перестати їсти креветки, жінкам перестати носити штани, а також лишити свиней в спокої. Резонно? Резонно. Але є один момент. Старий Заповіт є відображенням звичаєвого права єврейського народу і принципів Бога. Принципи Бога непорушні, вони відображені в 10 заповідях, які були написані на скрижалях, вони проходять шовковою ниткою через кожну книгу Біблії і їх виконання на практиці робить життя легшим в наші дні. Звичаєві ж норми (свинина, креветки та штани), відійшли в минуле, як і покарання побиттям камінням, яке майже не практикувалось. Прийшла нова влада та устрій. Але, як виняток, ортодоксальні євреї продовжують слідувати Торі в повсякденному житті.

З іншого боку, коли йдеться про Божі принципи щодо еротичних стосунків між людьми, вони були закладені на початку створення світу, запечатані природою тіла (виразні репродуктивні статеві органи, різні гормони та потреби від союзу) та визначені цілями: стати однією плоттю, отримати задоволення та створити наступне покоління. Відповідно, ці принципи знайшли своє відображення в 7-ій заповіді-принципі «Не чини перелюб», в книзі закону — Левит, а пізніше — перейшли до більш оновлених законів Ізраїлю та інших країн, які будувались на юдео-християнських цінностях. Нині йде боротьба за ці принципи.

1. Содом і Гоморра були спалені не через гомосексуальність їх жителів, а аморальність. В цьому аргументі є часткова правда: вони були спалені не тільки через сексуальні збочення. Коли ми читаємо книгу пророка Єзекиїла, там вказано, що гріхами жителів цих міст було: гординя, ненажерливість, безжурне ледарство, відсутність допомоги бідному та злиденному, гидоти (16:49-50). Для слово «гидоти», תּוֹעֵבָ֖ה (ṯō·w·‘ê·ḇāh), використовується те саме слово, як і в книзі Левит 18:22: «З чоловіком не сходитимешся, як сходишся з жінкою: це гидота» — тобто, на опис іншої згадки гріха свідомої гомосексуальної поведінки. Доказ цього ми бачимо напередодні виконання вироку. Коли Янголи прийшли перевірити чи в цих містах дійсно все настільки погано, натовп мужчин напав на них, щоб згвалтувати неприродним способом. Тому можна впевнено сказати, що точно останнім гріхом, останньою краплею їх присуду, стали саме сексуальні збочення. Про це ще писатиме в Новому Заповіті Юда: «Так само Содом і Гомора з сусідніми містами, — які, подібно до них, віддались були розпусті й кинулися за іншим тілом, — лежать як приклад, скарані вічним вогнем» (1:7).

Нині відбувається війна за майбутнє цивілізації. І ліволіберали не нехтують будь-якими засобами, аби переконати ще більше людей підтримати їх псевдо-цінності. Якщо раніше віряни були їх опонентом, а Біблія — книгою ненависті, то зараз вони обрали тактику переписування історії та Божих істин. Якщо дозволити їм інтерпретувати Біблію відповідно до їх брехні, то скоро навіть абсолютні Божі істини будуть нівельовані.

В цій війні люди, які вважають, що мають інший гендер чи сексуальну орієнтацію, є одним з інструментів маніпуляції. Більшість з них є доволі пасивними та воліли б тиші навколо свого приватного життя. Це ліволіберальні активісти та ті, хто за ними стоїть, хто підіймає шум і веде війну проти Божих цінностей.

Сам гріх гомосексуальності часто переоцінюють і ставлять вище інших гріхів. Буває, що люди, які схильні переїдати, дивитися еротичні фільми під подушкою (і одразу каятися), засуджувати інших, або кричати на свою дружину або чоловіка, дітей, тощо — прирівнюють людей з ЛГБТ до демонів, хоча це така сама боротьба за душу. Нам важливо володіти правильними аргументами, але пам’ятати, що це меч, яким можна поранити людину, замість того, аби допомогти побачити істину. Тому, дійсно, Біблія є доказом того, що одностатеві стосунки не є відповідними до Божого плану. Нам достатньо лише знати Божі принципи, щоб оперувати цією істиною. Але в боротьбі за істину варто пам’ятати, що ми боремось не проти людей, які себе ототожнюють з ЛГБТ, а за кожну душу, яка ховається за стінами абревіатури.

Перемогою в цій ідеологічній війні є збережені цінності та врятовані душі, яким потрібна істина і справжня любов.

Для підготовки матеріалу були використані паралельні переклади Біблії. Ви також можете використовувати ці інструменти в своїх дослідженнях: паралельний переклад іврит\англійська та грецька\англійська, або подібні інструменти на інших ресурсах.