В Старому Заповіті чітко простежується соціальний аспект, представлений невіддільним від релігійно-моральної сфери. Тому праведність неможлива без соціальної справедливості. Праведний Йов сам свідчить про себе, що він рятував бідного, сироту, безпомічного і трощив гнобителям щелепи.
Адже без усвідомлення над собою влади Бога багата людина почуває себе всевладною і безкарною. Саме це часто ставалося в Ізраїлі, і тоді Бог через своїх пророків завдавав нищівної соціальної критики гнобителям бідних і вразливих.
У Новому Заповіті Ісус Христос, як і старозавітні пророки, засуджує зажерливість, але не закликає відмовлятися від майна, як це практикували в той час єсеї.
Бог дає ізраїльському народу закони й через них регламентує взаємини між різними суспільними верствами, встановлюючи приписи, які захищають найбільш незахищених.
Ці гріхи ставали причиною внутрішньополітичного послаблення і ворожої окупації Ізраїлю.
У Його оточені було чимало заможних людей. Ісус закликає любити ближнього через благодійність. Можна сказати, що це було вчення про добровільний розподіл багатств і соціальну відповідальність.
При цьому соціальна справедливість не вступає у суперечність з інститутом приватної власності, який створений і захищений Богом. У Старому Заповіті земне багатство, якщо воно законне, вважається знаком благословення, яким слід добровільно ділитися з нужденним. Така відповідальна поведінка заможних людей, може бути зумовлена лише високими релігійними мотивами, в основі яких лежить любов до Бога і до ближнього.
Книга Приповістей, написана царем Соломоном, найбагатшою і наймогутнішою людиною тогочасного Ізраїлю, містить надзвичайно багато цікавих думок про соціальну справедливість, на які варто звернути увагу.
Апостоли у своїх посланнях до Церков розвивали думку Ісуса Христа про жертовність і увагу до бідних, особливо радикальне вчення у Якова.
В Старому Заповіті чітко простежується соціальний аспект, представлений невіддільним від релігійно-моральної сфери. Тому праведність неможлива без соціальної справедливості. Праведний Йов сам свідчить про себе, що він рятував бідного, сироту, безпомічного і трощив гнобителям щелепи.
При цьому соціальна справедливість не вступає у суперечність з інститутом приватної власності, який створений і захищений Богом. У Старому Заповіті земне багатство, якщо воно законне, вважається знаком благословення, яким слід добровільно ділитися з нужденним. Така відповідальна поведінка заможних людей, може бути зумовлена лише високими релігійними мотивами, в основі яких лежить любов до Бога і до ближнього.
Ці гріхи були одними з основних причин, через які Бог посилав війну і допускав ворожу окупацію Ізраїля.
У Новому Заповіті Ісус Христос, як і старозавітні пророки, засуджує зажерливість, але не закликає відмовлятися від майна, як це практикували в той час єсеї.
Апостоли у своїх посланнях до Церков розвивали думку Ісуса Христа про жертовність і увагу до бідних, особливо радикальне вчення у Якова.
Бог дає ізраїльському народу закони й через них регламентує взаємини між різними суспільними верствами, встановлюючи приписи, які захищають найбільш незахищених.
Адже без усвідомлення над собою влади Бога багата людина почуває себе всевладною і безкарною. Саме це часто ставалося в Ізраїлі, і тоді Бог через своїх пророків завдавав нищівної соціальної критики гнобителям бідних і вразливих.
Книга Приповістей, написана царем Соломоном, найбагатшою і наймогутнішою людиною тогочасного Ізраїлю, містить надзвичайно багато цікавих думок про соцапльну справедливість, на які варто звернути увагу.
У Його оточені було чимало заможних людей. Ісус закликає любити ближнього через благодійність. Можна сказати, що це було вчення про добровільний розподіл багатств і соціальну відповідальність.
В Старому Заповіті чітко простежується соціальний аспект, представлений невіддільним від релігійно-моральної сфери. Тому праведність неможлива без соціальної справедливості. Праведний Йов сам свідчить про себе, що він рятував бідного, сироту, безпомічного і трощив гнобителям щелепи.
Бог дає ізраїльському народу закони й через них регламентує взаємини між різними суспільними верствами, встановлюючи приписи, які захищають найбільш незахищених.
При цьому соціальна справедливість не вступає у суперечність з інститутом приватної власності, який створений і захищений Богом. У Старому Заповіті земне багатство, якщо воно законне, вважається знаком благословення, яким слід добровільно ділитися з нужденним. Така відповідальна поведінка заможних людей, може бути зумовлена лише високими релігійними мотивами, в основі яких лежить любов до Бога і до ближнього.
Адже без усвідомлення над собою влади Бога багата людина почуває себе всевладною і безкарною. Саме це часто ставалося в Ізраїлі, і тоді Бог через своїх пророків завдавав нищівної соціальної критики гнобителям бідних і вразливих.
Ці гріхи були одними з основних причин, через які Бог посилав війну і допускав ворожу окупацію Ізраїля.
Книга Приповістей, написана царем Соломоном, найбагатшою і наймогутнішою людиною тогочасного Ізраїлю, містить надзвичайно багато цікавих думок про соцапльну справедливість, на які варто звернути увагу.
У Новому Заповіті Ісус Христос, як і старозавітні пророки, засуджує зажерливість, але не закликає відмовлятися від майна, як це практикували в той час єсеї.
У Його оточені було чимало заможних людей. Ісус закликає любити ближнього через благодійність. Можна сказати, що це було вчення про добровільний розподіл багатств і соціальну відповідальність.
Апостоли у своїх посланнях до Церков розвивали думку Ісуса Христа про жертовність і увагу до бідних, особливо радикальне вчення у Якова.
Біблійний заклик любити ближнього надихав багатьох християн на добрі справи. Вони показали язичникам, що кожна людина цінна, навіть бідні, маргінальні верстви знаходяться під опікою Всевишнього. Тому християнство гуманізувало культуру. Вся історія Західного світу – це намагання різних поколінь християн у всій повноті утвердити соціальну справедливість. Хто критикує США і Велику Британію за рабство і дикий капіталізм на певних етапах їхньої історії, забуває, що більшою мірою християни, а не світські активісти, ліквідували або максимально нівелювали ці ганебні явища.
Тому ця інфографіка присвячена видатним протестантам XVIII-XX ст. переважно англосаксонського світу, які ввійшли в історію видатними соціальними реформаторами та борцями за громадянські права. Вони долучилися до перемоги над рабством, бідністю, нестерпними умовами праці. Реформували тюремну і медичну систему. Ці діячі належали до протестантських деномінацій, які дотримувалися кальвіністської теології у більшості питань.
Велика Британія
США
Нідерланди
Швейцарія
Франція