Після капсули для самогубств прихильники евтаназії пропонують все нові й нові можливості вкоротити людям життя. Австралійський доктор Філіп Нічке, також відомий як «доктор Смерть», працює над створенням імпланту для людей з деменцією, який вбив би свого носія, якщо той забуде його деактивувати. Механізм імпланту має працювати таким чином, що людина повинна буде регулярно деактивовувати його (орієнтовно щодня), щоб він не вбив свого носія. Якщо хворий на деменцію забуде це зробити, то отрута потрапить до організму автоматично.
Автор ідеї самогубства за замовчуванням є колишнім лікарем і керівником добровільної кампанії евтаназії Exit International. Його неодноразово критикували за фанатичне лобіювання медичного самогубства, а в 2014 році він навіть потрапив у скандал із підозрою щодо сприяння самогубства його пацієнта (саме тоді в Австралії було призупинено медичну ліцензію лікаря).
За задумом Філіпа Нічке, смертельний імплант може вживлятися не лише людям похилого віку, але й молодим та здоровим, які помруть, якщо в них у майбутньому буде розвиватися деменція. Причина такої «турботи» про вчасний запуск потенційної евтаназії криється в законодавстві країн, де вона легальна, адже здійснення медичного самогубства може проводитися лише за наявності усвідомленої згоди, яку людина з деменцією чи синдромом Альцгеймера дати не може. Тому автоматична евтаназія ніщо інше як пропозиція геноциду для літніх людей, які мають ментальні хвороби.
Розробка спеціального імпланту — це технологізований шлях, але вже сьогодні в Нідерландах є цілком легальна функція «відкладеного самогубства»: пацієнт має до проявів деменції заповнити спеціальний бланк на згоду самогубства із відтермінуванням на 10 років. Якщо через десятиліття в пацієнта буде виявлено хворобу і він не зможе дати свідому відмову, то евтаназія буде проведена.
Відкладене самогубство як і евтаназія загалом — це моторошна практика, яка базується на викривлених уявленнях про людське життя і політиці євгеніки, коли держава намагається легально позбутися слабких чи хворих громадян. Масово і відкрито вона проводилася в нацистській Німеччині, проте сьогодні цей досвід повторюють низка держав «розвиненого демократичного» світу. Якщо в Третьому рейху евтаназія виправдовувалася расовими упередженнями та уявленнями про корисність/шкідливість громадян для своєї держави.
Сьогодні дедалі більше держав поступово легалізують медичне самогубство (наразі це легально в Нідерландах, Іспанії, Канаді, Австралії, Новій зеландії, Колумбії , Бельгії та Люксембурзі). Основними противниками евтаназії, як і в ХХ столітті, є християни, світогляд яких передбачає захист життя від зачаття до природної смерті. Дискусії щодо легалізації ведуться в десятках країн (особливо активно в Європі та Латинській Америці). Основними лобістами медичних самогубств виступають ліві активісти, які не визнають цінність життя як такого, але лише коли воно бажане і зручне.
