Smartwords: “Гедонізм”

Слово “гедонізм” чи не найкраще характеризує спосіб життя багатьох людейґ. Воно має грецьке походження та означає насолоду чи задоволення від життя, яким надається пріоритет в системі цінностей людини чи окремого соціуму.

Це дуже простий підхід: їж, пий, веселися і бери від життя все сьогодні і зараз. Він виглядає привабливо й легко, але завжди веде до розбещення, деградації, втрати волі й гідності.

Гедонізм – це не лише практика потакання своїм бажанням, але й філософія популяризації такого способу життя. Грецьке походження слова не випадкове, адже саме там в стародавні часи філософи окреслили ідею задоволення як важливої цінності та й сам античний світ і його міфологія і традиції сприяли цьому. Саме грецький філософ Арістіпп, що жив у V-IV ст. до н.е., вважається засновником гедоністичної школи.Звичайно, мирські пристрасті завжди супроводжували людство, однак гедонізм уособлює собою саме усвідомлене бажання жити заради задоволення. 

Гедонізм сьогодні має прямий зв’язок із гуманізмом та його крайньою формою задоволення бажань людини. Особливо це помітно в філософії постмодернізму. Сполучення марксизму, фрейдизму і радикального гуманізму в роботах філософів другої половини ХХ століття (таких як Еріх Фромм чи Герберт Маркузе) підносять задоволення без обмежень в ранг сенсу життя.

Сучасний гедонізм набув дещо ширшого виправдання, ніж просто егоїзм і потурання власним бажанням. В сукупності з негативними тенденціями в культурі, моральним розкладанням та запереченням цінностей минулого гедонізм поступово став органічною частиною постмодерного погляду на життя.

Багато століть популяризації матеріалізму дали свої плоди. Філософія життя одним днем і життя заради задоволення сягає корінням в помилкове переконання обмеження реальності лише матеріальним світом та нашим земним життям.

Пошук земного задоволення та миттєвих насолод притаманний людям, що відкидають вічність або ж не сприймають її серйозно. Саме тому це проблема, насамперед, стосується світогляду і віри. Філософія гедонізму проростає зі спротиву людини Божому порядку. Заперечення Творця та богозневага породжує псевдологічний висновок про відсутність сенсу земного благочестивого життя. Якщо за всією реальністю не стоїть Бог, Автор усього, то людям залишається прожити життя з максимальною вигодою для себе, що підштовхує їх до пошуку насолоди і задоволення своїх тілесних потреб.

З одного боку, це інфантильне задоволення своїх бажань, а з іншого – свідомий вибір способу життя, що заперечує якості, які цінувалися в минулому (стриманість, скромність, жертовність). В контексті так званої емансипації від традиційних норм відкидаються об’єктивні обмеження щодо потурання своїх бажань і пристрастей, які часто характеризуються як “репресивні”. Це проявляється, насамперед, у нормалізації споживацтва, розпусти чи толеруванні пияцтва та вживання наркотиків.

Тут доречно згадати і про трансгуманізм, який своєю метою ставить досягнення за допомогою наукового прогресу нової якості життя. Таке прагнення часто стосується нових способів отримання задоволення. Особливо це виявляється у створення нових синтетичних наркотиків, здатних дати людям все нові й нові фізичні насолоди.

Гедонізм завжди йде пліч-о-пліч з такими гріхами як зажерливість, блуд, гординя і жадібність. Але загалом в його основі лежить людський егоїзм та жага земного задоволення, яка і породжує інші пороки. Противагою їм завжди були жертовність, відповідальність і стриманість – чесноти, з яких бере початок як  духовне зростання, так і економічне процвітання та загалом успіх в будь-якій справі.

 

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In