Знайомство з Френсісом Шейфером та його книгою “Християнський маніфест”

 

ДЕЯКІ ДУМКИ ПІСЛЯ ПРОЧИТАННЯ КНИГИ “ХРИСТИЯНСЬКИЙ МАНІФЕСТ”

Чому християнська цивілізація занепадає?

Автор «Християнського маніфесту» переконаний, що головною причиною моральної деградації та втрати свободи є радикальний світоглядний зсув від християнства до матеріалістичного гуманізму, що стався всередині Західної цивілізації.

Ця світоглядна трансформація відбувалася поступово. Спочатку в головах окремих інтелектуалів ХVIII-XIX століть, а з другої половини ХХ століття стала способом мислення мас.

Різниця поміж християнським світоглядом і гуманістичним матеріалізмом

В основі християнського світогляду знаходиться переконання, що існує Абсолют (Бог), перед яким ми відповідальні й відповідно до якого оцінюємо правильність своїх вчинків.

Матеріалістичний гуманізм[i] навпаки переконує, що людина, а не Абсолют, – це міра всіх речей.

Ніде протилежні наслідки двох цілісних світоглядних концепцій реальності не відображалися так очевидно, як у сфері держави й права[ii].

Що означає для соціальної сфери віра в те, що кінцевою реальністю є Бог?

По-перше, існують універсальні стантдарти, що походять від Бога і на які рівняється мораль, закон, соціальні інститути. По-друге, всі, хто підпорядковуються Богу і його універсальним стандартам, знаходяться на одному рівні. Тобто ніхто не може узурпувати владу, оголошувати себе посередником між Богом і людьми. Також з цього випливає, що всі люди мають однакову гідність і права. По-третє, людська природа відповідно до християнського вчення має божественну сторону – світлу і гріховну – темну. Таким чином боротьба між добром і злом є постійною моральною дилемою, як окремої людини, так і соціуму загалом. Завданням соціальних інститутів є: заохочувати чесноти та стримувати зло.

Від часів Реформації очищений від язичницьких домішок християнський світогляд поступово ставав панівним в публічній сфері насамперед  англосаксонських країн. Цим пояснюється виникнення унікальної політичної системи з балансом свободи і порядку. Порядок полягає у визнанні обов’язку перед суспільством, а свобода – у визнанні прав особистості[iii]. Безпрецедентна для світової історії свобода особистості і така сама безпрецедентна її відповідальність перед законом.

Що відбувається з суспільством, коли легітимність держави і права походить від самої людини?

По-перше, у  світі, де немає Бога, кожен сам вирішує, що є істина, мораль і закон. Це породжує неминучий конфлікт інтересів. Війна маленьких богів, в якій перемагають надлюди. Ніцше був пророком, який розумів наслідки «смерті Бога». Таке суспільство поринає спочатку в хаос і анархію, а потім в диктатуру, на чолі з тими, хто переміг у цій війні, з тими самими надлюдьми. Вони встановлюють самовільну систему порядку для панування над переможеними. Закони, мораль, система правління слугують цілі збереження прав панівної еліти. Підкорена маса законослухняна виключно через страх. Таким чином, не існує ніяких універсальних істин, які знаходяться над усіма. Тільки суб’єктивна істина переможця, який знаходиться над нею, а переможені – під нею. Це право сильного. Немає нічого, крім влади. Влада і є істиною, мораллю, законом. Така логіка матеріалістичного мислення. По-друге, людина проголошується найвищою цінністю. Її можливості, в першу чергу, інтелектуальні абсолютизуються, тому тепер немає меж людському прогресу. Водночас людина за своєю природою – тварина, керована інстинктами, і немає жодного фундаментального закону, якому вона підпорядкована, окрім природного відбору. Світські гуманісти вірять, що тварину робить гуманною розум. Нібито не розумно членам однієї спільноти вбивати, красти, брехати, адже це шкодить всім. Тому природний відбір серед цивілізованих приматів перестає діяти.

Однак у ХХ столітті розум не стримав від природного відбору – масових геноцидів, які здійснювалися в ім’я матеріалістичних ідеологій. Після Другої світової війни юристам Нюрнберзького процесу було неможливо притягнути до відповідальності нацистських злочинців, спираючись на позитивне право. Адже відповідно до нього німці самі вирішили в рамках свого національного законодавства, що знищення євреїв – розумний та етичний крок. Це їх інтерпретація права з позиції сильного. І на якій підставі можна засудити їх? Адже в світі, де «Бог помер», немає універсальної для всіх системи цінностей. Якщо слідувати логіці матеріалістичного гуманізму, то це конфлікт смаків і не більше. Тому ніщо більше не дегуманізує людину, як світський гуманізм.

Очевидно, що в такому суспільстві баланс свободи й порядку неможливий. А тільки хитання між крайнощами: від нічим необмеженої свободи окремих індивідів до нічим не обмеженої диктатури. Тут немає місця верховенству права, законослухняності громадян, незалежного суду, прав людини, демократії. Може здатися, що це нагнітання страху. Схоже, що Захід процвітає в умовах наростаючого впливу світського гуманізму, але це тільки інерційний рух від поштовху, який дав християнський світогляд. Іншими словами, це зрізана і поки ще жива, на перший погляд, квітка, яка зросла на ґрунті юдео-християнської традиції.

Хто ж відповідальний за крах Заходу?

Очевидно, що матеріалістичний гуманізм та всі філософські системи й політичні ідеології, засновані на ньому.

Однак, яким чином стала можливою поява антихристиянських ідей на християнському Заході? Ф. Шейфер вважає, що християни втратили пильність та віддали ініціативу ворогу. Тому християнам необхідно мати мужність взяти на себе  частину відповідальності за нинішню кризу.

Протягом століть християнство було головною ідеєю, що розвивала західний цивілізаційний проєкт.  Особливо після Реформації, коли християнство знову стало «солоним» та спроможним змінювати долю не тільки окремої людини, але й цілих народів. Дві наймогутніші держави модерної епохи Велика Британія та  США – це результат перенесення особистої віри ревних протестантів у публічну сферу. Ось яке визначення дає їхній духовності Ф. Шейфер: «Справжня духовність розповсюджується на всю реальність… Біблія говорить про панування Христа, яке поширюється над усім життям, у всіх його проявах. Істинна духовність не тільки покриває все ціле, вона покриває всі частини життя рівної мірою. В цьому значенні в реальності немає нічого не духовного»[iv].  Допоки християни вірили в це, доти Західна цивілізація називалася християнською.

Втім, християни поступово почали втрачати культуру для Христа з поширенням іншого типу духовності, що своїм корінням сягає пієтизму. «Пієтизм проводив різке розмежування між «духовним» і «матеріальним» світами, не надаючи значення матеріальному світові або зовсім ігноруючи його, особливо нехтуючи інтелектуальною стороною християнства. Християнство і духовність були звужені до маленького ізольованого куточку життя. Пієтисти ігнорували реальність, як єдине ціле». Отже, християни самостійно і добровільно віддали контроль за публічним простором секулярним силам.  А самі зійшли на маргінес, відвівши собі маленький ізольований куточок життя замість повноти Христового панування над усією реальністю. І той жахаючий стан сучасної культури – прямий наслідок втрати християнами цілісного біблійного світогляду, справжньої духовності та небажання взяти на себе відповідальність за виконання великого доручення Христа, яке полягає в тому, щоб навчити народи.

Як християнам повернути втрачений контроль над культурою?

Відповідь Шейфера: християни мають відродити втрачену справжню духовність, яка бачить реальність цілісною відповідно до біблійної істини, та мати рішучість повернути  собі статус-кво у сфері культури. Автор «Християнського маніфесту» закликає послідовників Христа до рішучого спротиву  матеріалістичному гуманізму не тільки інтелектуальними аргументами,  політичними та юридичними методами. Наприклад, в боротьбі проти абортів необхідно задіяти усі легальні методи,  якщо ж вони не дадуть бажаного результату, то вдатися до громадянської непокори і спротиву злочинним діям. Так, Шейфер, як і батьки-засновники США, розумів, що боротьба з тиранією є прямим обов’язком християн. Якщо влада переступає дозволені їй межі, християни зобов’язані вказати на це: «Якби громадянська непокора була абсолютно виключена як належна форма супротиву владі, це свідчило б, що уряд створений автономною силою, і, як такий, поставлений на місце Живого Бога»[v].

Ф. Шейфер сьогодні більш актуальний, аніж за своє життя. Адже матеріалістичний гуманізм ще більше секуляризував Західну культуру та відсунув морально-етичні рамки. А  цілісна духовність й надалі є радше винятком, аніж правилом серед християн, а без неї неможливо врятувати цивілізацію, що гине на наших очах. І що найголовніше – залишитися вірним Ісусу Христу та Його Царству.

Харламенков Микола

[i] Френсис Шеффер. Христианский манифест. Глава восьмая. Прибегая к гражданскому неповиновению [Электронный ресурс] / Френсис Шеффер // Режим доступа:   http://nrm.belreform.org/christ_manif.htm

[ii] Френсис Шеффер. Христианский манифест. Глава первая. Уничтожение истины и морали [Электронный ресурс] / Френсис Шеффер // Режим доступа:   http://nrm.belreform.org/christ_manif.htm

[iii] Френсис Шеффер. Христианский манифест. Глава первая. Уничтожение истины и морали [Электронный ресурс] / Френсис Шеффер // Режим доступа:   http://nrm.belreform.org/christ_manif.htm

[iv] Френсис Шеффер. Христианский манифест. Глава первая. Уничтожение истины и морали [Электронный ресурс] / Френсис Шеффер // Режим доступа:   http://nrm.belreform.org/christ_manif.htm

[v] Френсис Шеффер. Христианский манифест. Глава девятая. Прибегая к силе[Электронный ресурс] / Френсис Шеффер // Режим доступа:   http://nrm.belreform.org/christ_manif.htm

 

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In

Отримуйте найсвіжіші матеріали на імейл!

* indicates required