Патрік Б’юкенен. “Смерть Заходу” – рецензія

За останні 500 років історії Західна цивілізація перетворилася на «локомотив людства». У Європі та Північній Америці зароджуються релігійні, політичні, економічні свободи. Тут створюються правила гри, за якими закони держави захищають права людини, гарантують недоторканість власності. Завдяки цьому ми живемо в унікальному світі, аналогів якому не існувало за рівнем заможності, комфорту та безпеки.  Цей матеріальний успіх спирався на унікальну ціннісну матрицю християнства. Релігійна ідея стала натхненником Західної культури.

Патрік Б’юкенен – американський політичний діяч, ідеолог палеоконсерватизму. Старший радник президентів США Річарда Ніксона, Джеральда Форда, Рональда Рейгана. Автор книги «Смерть Заходу».

Однак в другій половині ХХ століття юдео-християнський фундамент  Західної цивілізації захитався від ударів секуляризму, лівих політичних ідеологій, морального релятивізму. Це викликало занепокоєння у консервативному таборі. Виразником цих настроїв можна вважати американського політичного діяча, письменника Патріка Б’юкенена, автора книги «Смерть Заходу». Власне, ця стаття є рефлексією на дану книгу. Аналіз Б’юкенена надзвичайно актуальний: він допомагає зрозуміти причини західної цивілізаційної кризи. Однак книга не позбавлена упередженості автора, який є ідеологом палеоконсерватизму. Цей напрямок американської консервативної думки ставиться з підозрою до модернізації та прогресу. Тому інколи Б’юкенен надто драматизує ситуацію через свій песимістичний погляд на сучасність. Його опоненти по консервативному цеху – неоконсерватори – розділяють занепокоєння через моральну деградацією, але  категорично  не погоджуються з упередженим ставленням до постіндустріальної епохи.

Аналіз Б’юкенена надзвичайно актуальний: він допомагає зрозуміти причини західної цивілізаційної кризи

Отже, перейдемо від застережень до самої книги «Смерть Заходу», яку можна було б назвати «Добровільна евтаназія Заходу». Автор зазначає, що Захід не веде боротьбу за своє збереження, не проливає кров за свої ідеали і цінності на фронтах, він покірно капітулює. Та, зрештою, і проливати цю кров немає де: війна проти Заходу ведеться давно, і полем битви тут є масова культура та масова свідомість. Не потрібно завойовувати силою зброї, коли можна використати віру в культурну революцію 1960-х років. Так, віру! Тому що, якщо не віра лежить в основі вчення, то мала б лежати наука, закони логіки, зрештою закони здорового глузду. Проте нічого подібного не спостерігається. Культурна революція 1960-х не є лагідною революцією, не є толерантною за своєю суттю, вона є агресивною і нетерпимою, кожен, хто, керуючись фундаментальною медициною, публічно назве гомосексуалізм психічною хворобою (якою останній і був до 1972 року), ризикує бути «удостоєний» титулу – гомофоб і людиноненависник; кожен, хто скаже, що чоловік і жінка мають різні фізичні і психічні схильності до окремих видів трудової діяльності, буде названий сексистом, а хто, подивившись на дані офіційної статистики кримінальних злочинів, зверне увагу на домінування в структурі тяжких злочинів етнічної злочинності, буде обов’язково зарахований до категорії фашистів, нацистів або в кращому випадку ксенофобів.

Війна проти Заходу ведеться давно, і полем битви тут є масова культура та масова свідомість

У своїй праці автор наводить ті загрози, що вже сьогодні стоять перед Західним світом: депопуляція населення європейського походження, проблема абортів, евтаназія, знищення сексуальною революцією природньої ролі чоловіка та жінки в традиційній сім’ї – це неповний перелік того, що породила культурна революція на Заході.

Але звідки взялося і чим було породжене явище культурної революції на Заході в 1960-х роках?

Промова Патріка Б’юкенена під назвою «Культурна війна»  на Республіканському національному конгресі 1992 року. Пет Б’юкенен заявив, що в Сполучених Штатах відбувається велика битва цінностей.

Багатостраждальна Європа в першій половині ХХ століття була знекровлена двома світовими війнами. Покоління, що пережили ці жахіття, прийняли тверде рішення будувати новий світ без війни, холоду і голоду. Вони чітко заявили, що наступні покоління повинні жити в мирі і матеріальному достатку. Так і сталося. Провідні західні економіки в тісній кооперації вже на кінець 50-х років не просто відбудували світову економіку, а демілітаризували суспільну свідомість, справедливо засудивши будь-які прояви військового вирішення питань у глобальному світі, остаточно зазнали руйнації старі колоніальні імперії, британські, французькі іспанські війська залишали завойовані колись колонії, пацифізм і недопущення нової світової (вже ядерної) війни стали наріжним каменем міжнародної політики.

У своїй праці автор наводить ті загрози, що вже сьогодні стоять перед Західним світом: депопуляція населення європейського походження, проблема абортів, евтаназія, знищення сексуальною революцією природньої ролі чоловіка та жінки в традиційній сім’ї – це неповний перелік того, що породила культурна революція на Заході

Смерть і розруха змусили євроатлантичну цивілізацію думати про життя, саме тому післявоєнний період позначений сплеском народжуваності в Європі та США. Це покоління було назване поколінням бебі-буму, саме на його долю припали мир, достаток, остаточна перемога демократії. Автор зазначає, що саме підміна розуміння сенсу свободи, викривлення її первинного змісту призвело до формування розуміння свободи як вседозволеності. Таким чином нова релігія знищує те, що створило західний світ – цінності, і в першу чергу християнські цінності.

Покоління бебі-бумерів звільнились від «обузи» в особі батьків, вчителів, церкви. Гроші текли рікою, а авторитет викладачів коледжів падав на очах. Революція розпочалась в кампусах і спочатку мала антивоєнне забарвлення, потім почалося виправдання і «забарвлення в райдужні тони» наркотиків. Згодом почалась сексуальна революція, де кожен мав право на  статеві відносини з тим, з ким бажає, стать, вік, тощо не мають значення, любов не має упереджень.

Б’юкенен, як свідок подій, дає пояснення такому гіпертрофованому уявленню про любов. Це уявлення було породжене лінню, молодістю і тотальним знищенням сімейних цінностей. Поступово ціле покоління занурювалось в секс, наркотики, бунти і рок-н-рол. Б’юкенен називає це покоління молодими якобінцями, ревізіоністами моралі. Важливо відмітити, що Б’юкенен розкриває всю історію культурної революції і її зв’язки з лівоідейною Франкфуртською школою. Згодом покоління бебі-бумерів починає складати політичну еліту західного світу, оскільки, як ми пам’ятаємо, революція почалася в університетських аудиторіях, важливо, що тепер культурна революція закріплюється в світських законах Європи, США, Канади.

Важливо відмітити, що Б’юкенен розкриває всю історію культурної революції і її зв’язки з лівоідейною Франкфуртською школою.

Що ж про роль жінки в сучасному світі, то культурна революція зробила свій внесок і тут. Жінку захотіли звільнити від «страшного тягаря» – дітей та сім’ї. Безперечно, кожен має право обирати, коли мати дітей, і взагалі чи мати їх.  Проте після звернення до психології та медицини стає очевидним, що бажання мати дітей є необхідною ознакою психічного здоров’я. А педагогіка як наука точно вказує нам на необхідність існування повних сімей, де батьки є різностатевими, оскільки процес первинної соціалізації та становлення повноцінної особистості неможливий без ролі чоловіка та жінки разом, і краще, аби цю роль виконували батьки, а не вихователі будинків інтернатів (при цьому їх роль ніхто не применшує і навіть більше – віддається належне) чи хтось із середовища вулиці. Всі ми знаємо, чим закінчуються для дитини, а потім і суспільства такі контакти.

У сучасному інформаційному просторі активно підігрівається антизахідна риторика, цікаво, що її джерело знаходиться всередині США, Великої Британії, Франції та інших країн-гегемонів періоду колоніальних імперій. «Поневолені, нечисленні, але горді народи» вимагають репарацій за трагічну історію предків. Чи задавались питанням ревізіоністи різних культур, чиї блага ними зараз споживаються? Загалом, чи не є заклик до покаяння євроатлантичної культури просто засобом долучитися до її багатств, досягнень, можливостей, тих свобод, які реально існують, а не просто декларуються клептократіями багатьох сучасних держав третього світу?

Можливо, будучи військовим форпостом Європи протягом тисячі років, Україна стане форпостом захисту здорової моралі, сім’ї, повноцінного дитинства, стане новою кров’ю Європи і західного світу в цілому. Рішення приймається сьогодні і буде мати одне з ключових значень для євроатлантичної цивілізації

А що ж Україна… Після повалення влади президента Януковича ми проголосили курс на Європу, керуючись завітами М.Хвильового, що називається «подалі від Москви». Проте вже зіткнулися із вимогами культурного характеру, які диктує нам політична еліта європейських інституцій. Культурна революція націлилась на Східну Європу.

Парадоксально, що Україна – одна з пострадянських країн, з пострадянською свідомістю, стилем мислення, і як наслідок проблемами економіки та рівня життя – знаходиться в більш вигідному положенні, ніж західний світ другої половини ХХ століття. Ми можемо бачити морально-етичні наслідки неоякобінських перетворень, можемо зробити власні висновки і наше право на власну думку та захист наших цінностей є природнім правом. Можливо, будучи військовим форпостом Європи протягом тисячі років, Україна стане форпостом захисту здорової моралі, сім’ї, повноцінного дитинства, стане новою кров’ю Європи і західного світу в цілому. Рішення приймається сьогодні і буде мати одне з ключових значень для євроатлантичної цивілізації.

 

Олександр Тараненко

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In