Європейський суд з прав людини щодня розглядає справи із скаргами на порушення прав громадян з різних країн. 5 лютого ця інстанція почала розгляд кількох суперечливих справ, сам факт розгляду яких вже є симптомом дуже нездорових явищ, які формують сучасний порядок денний.
5 лютого Громадське радіо повідомило про початок розгляду скандальної справи українських гомосексуалістів, які подали позов в ЄСПЛ проти України. Андрій Маймулахін та Андрій Марків звинувачують державу у дискримінації, бо національне законодавство не передбачає шлюбу чи так званого «партнерства» для гомосексуалістів.
Спроби актуалізувати питання введення так званих «партнерств» через Європейський суд з прав людини залишаються досить популярним кроком ЛГБТ-спільноти для тиску на законотворців. З такими прецедентами вже стикалися Італія, Румунія і неодноразово Польща.
На жаль, принципи сімейного права, якими керується ЄСПЛ, суттєво відрізняються від зазначеного в українській Конституції визначення шлюбу (як союзу чоловіка і жінки (стаття 51 КУ). Спираючись на досвід розгляду аналогічних справ, можна передбачити рішення суду не на користь України. Але навіть якщо ЄСПЛ визнає дискримінацією неможливість укладати шлюби між гомосексуалістами в Україні це не означатиме покладення на законотворців зобов’язання змінювати Конституцію.
Тут проблемою є не стільки сам потенційний вирок, скільки тиск лобістів прийняття так званого «одностатевого партнерства». Створення такого суспільного інституту передбачалося Національною стратегією з прав людини 2015-2020, але це не було реалізовано. Тоді міністр юстиції Петренко прямо наголосив, що виконання плану в цьому аспекті не є можливою, бо уряд зіштовхнувся із спротивом місцевих громад (що було свідченням ефективності мобілізації про сімейних сил).
Інша справа в ЄСПЛ не менш резонансна. Як повідомляє Lifesite, того ж 5 лютого суд почав розгляд справу про право людини на перегляд порнографії у в’язниці. Ув’язнений за подвійне вбивство громадянин Словаччини подав позов до Європейського суду із скаргою на керівництво в‘язниці, яке відібрало у нього порнографічні матеріали.
Тепер суд має вирішити, чи є доступ до порнографії у в’язниці правом, гарантованим Європейською конвенцією з прав людини. Ця справа має невеликі шанси на позитивне для позивача рішення, бо попередньо Суд видав загальну заяву щодо аморальності порно-індустрії як такої і що вона негативно впливає на психічний стан людини, здатність сприймати дійсність, а також девальвує цінність жінок. Тут додається і факт перебування чоловіка у в‘язниці, яка передбачає виправну функцію, а порнографія цьому точно сприяти не буде.
Ще кілька десятиліть тому розгляд подібних справ у суді ніхто не сприймав би серйозно, але сьогодні вони складають актуальний порядок денний.
