Кілька тижнів тому в медіа розгорівся скандал довкола доцента кафедри дизайну та основ архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Ольги Мер’є. В ході онлайн-лекції вона висловилася щодо гомосексуалізму і нав’язування ґендерної ідеології (викладач назвала ґендер вигадкою). Ці слова спричинили хвилю цькування з боку ліволібералів та журналістів. Обурені активістки вимагали від керівництва університету звільнити доцента за «гомофобію».
У зв’язку з конфліктом викладача і студента та внаслідок медійного розголосу була зібрана Комісія з питань етики й дисципліни, яка розглянула це питання. В протоколі засідання комісії зазначається наступне: «Доцентка Мер’є О.В. висловлювала свою особисту думку та судження , в основу яких покладено уявлення про переконання про моральність, соціальну сприйнятливість, що відповідає гомонегативізму, тобто інтелектуальному несприйняттю гомосексуальності, а не гомофобії, про що йшлося у ЗМІ. Особиста думка Мер’є О. В. є її правом як людини, громадянки суспільства, члена академічної спільноти й відповідає принципам академічної свободи, тому не повинна сприйматися як “гомофобна заява”, про що заявляють ЗМІ».
Таким чином, Національний університет «Львівська політехніка» виправдав Ольгу Мер’є та захистив свободу слова. Це позитивний прецедент для академічного середовища, який дає надію на збереження здорового глузду та свободи (принаймні поки що). Сьогодні відомо безліч прикладів, коли мінімальна критика лівого порядку денного може вартувати науковцям роботи і кар’єри. Так звана «культура скасування» поширюється на будь-яку публічну особу, що загрожує створенням інформаційного простору без дискусії і без можливості висловити непопулярну думку.
Варто зазначити і акцент на термінології. В протоколі комісії бачимо протиставлення термінів «гомонегативізм» і «гомофобія», що є надзвичайно важливим для цієї дискусії. Постійне використання в медіа терміну «гомофобія» є недоречним і маніпулятивним, адже в переважній більшості випадків критики ЛГБТ не мають неконтрольованого страху (а саме це і є фобія) перед представниками сексуальних меншин.
Натомість термін «гомонегативізм» краще відображає суть, адже мова йде про усвідомлене й аргументоване неприйняття ЛГБТ-ідеології. Коли замість нього журналісти й політики використовують слово «гомофобія», то це формує негативний ірраціональний образ захисникам сімейних цінностей.
Сьогодні прихильники гомосексуалізму відзначають так званий «День боротьби з гомофобією». Вони говорять про свободу самовираження і можливість бути собою, але коли чиїсь погляди не збігаються з їх власними, то перші забирають цю свободу, цькують, вимагають осуду й санкцій.
