В 2022 році корейці обиратимуть нового президента і не останню роль в передвиборчій кампанії відіграє питання так званої «гендерної рівності». Проте якщо на Заході більшість політиків так чи інакше намагаються підтвердити прихильність ідеям фемінізму, то в Кореї все навпаки. Найбільш рейтингові кандидати вже стали відомі своїм скептицизмом та навіть відкритою критикою фемінізму.
Згідно з даними соціологічних опитувань, в президентських перегонах лідирують два кандидати з майже однаковою підтримкою (інші мають не більше 5%). Представник Демократичної партії Лі Чже Мьон і колишній генеральний прокурор Юн Сок Юль від опозиційної Партії сили людей (консерватори) неодноразово виступали з критикою фемінізму, який називають чужим для традиційних цінностей Кореї.
Коментуючи проблему низької народжуваності, Юн заявив, що фемінізм був фактором «політичного зловживання, що діє як емоційний бар’єр для здорових стосунків між чоловіками та жінками». Також Юн Сок Юль, як і абсолютна більшість його однопартійців, виступає проти ЛГБТ та одностатевих шлюбів.
Представник Демократичної партії також прославився критикою гендеризму. 10 листопада Лі поширив повідомлення антифемністичної спільноти з твердженням, що «божевілля фемінізму треба зупинити». Його партія також послідовно відстоює соціальний консерватизм. Під час місцевих виборів 2018 року демократи виступали проти законодавства про гомосексуалізм і проти одностатевих шлюбів, але з підтримкою традиційних цінностей.
Обидві провідні партії та їх кандидати стоять на позиціях соціального консерватизму, збереження традицій та спротиву чужих і небезпечних тенденцій прогресивізму. Щоправда, більш рейтинговий кандидат від консерваторів Юн Сок Юль є послідовнішим правим в економічній площині та відстоює класичні капіталістичні цінності, тоді як його опонент має сумнівні просоціалістичні ініціативи (наприклад, універсальний базовий дохід).
Наразі обидва провідні претенденти пообіцяли реформувати Міністерство гендерної рівності країни, звинувачуючи його в політиці, яка сприяє зворотній дискримінації, і стверджуючи, що воно розглядає чоловіків як потенційних злочинців. Разом з тим, варто пам’ятати, що їх антифемінізм не є ненавистю до жінок, але прагненням надати справді рівні можливості без протиставлення чоловіків і жінок, без взаємозамінності, колективізму чи політики ідентичності, що є цілком в дусі класичного лібералізму.
Єдиною політичною силою, яка відкрито демонструє прихильність до соціального прогресивізму (ЛГБТ, фемінізм тощо), є «Партія справедливості», яка має підтримку менш як 4%. Це чітко відображає реальну оцінку корейцями цих ідей . Феміністичні групи в Кореї є нечисленними і непопулярними, більшість корейців сприймає їх як фріків і сумнівних персонажів.
За останні 2 роки соціальний консерватизм набирає популярності (на тлі агресивного проникнення лівих ідей із Заходу). З’являються нові й нові консервативні і дуже консервативні організації, а озвучення негативної оцінки щодо сеульських ЛГБТ-заходів стало традиційною частиною публічних висловлювань корейських політиків, які претендують на підтримку виборців. Також у цій передвиборчій кампанії, як і в деяких попередніх, важливим чинником благонадійності стає приналежність кандидатів до церкви і статус практикуючого християнина. Хоча близько половини населення країни є нерелігійним, проте християнське віросповідання розглядається як певна чеснота і позитивний фактор, що додає рейтингу кандидатам.
Республіка Корея є однією з найрозвиненіших країн світу. Це ще одне підтвердження хибності ототожнення економічного розвитку і підтримки ліволіберальних цінностей. Апеляція до толерування ЛГБТ, фемінізму як ознака «розвитку суспільства» є всього лише популістичною маніпуляцією.
