5 листопада міністр охорони здоров’я Іспанії Кароліна Даріас підписала наказ, який надає представникам ЛГБТ доступ до штучного запліднення (це називають допоміжним відтворенням в системі охорони здоров’я). Офіційне оголошення рішення відбулося на церемонії, куди запросили представників організацій секс-меншин та інших політиків. Представники влади заявляють, що цей крок має на меті покласти край дискримінації в системі охорони здоров’я.
Раніше дана процедура була доступною тільки для гетеросексуальних пар, що прописали в законі консервативні депутати 6 років тому. Штучне запліднення для лесбійок, самотніх жінок та транс-чоловіків (жінок, які вважають себе чоловіками) було незаконним, але тепер соціалістична влада не лише легалізує це, але й фінансуватиме дані процедури з державного бюджету.
Рішення уряду вже привітали іспанські ліві. «Новий наказ є прикладом того, як визнання прав ЛГБТІ означає визнання прав людини для суспільства в цілому», – сказав Уге Сангіл, лідер найбільшої іспанської ЛГБТ-організації. Організації меншин представляють рішення уряду як довгоочікуваний крок до «справедливості», як здобуток, який вони вибороли. І це не риторичне перебільшення, а відповідь на конкретні політичні вимоги лівих і виконання обіцянок соціалістами.
Люди, які противляться власній біології, вимагали від держави позбутися наслідків свого способу життя та отримати біологічно зумовлені можливості, які надаються природним сім’ям. Ці медичні процедури зазначаються як «лікування безпліддя», що є іронією, зважаючи на об’єктивну біологію.
Абсурдність вимог ЛГБТ-спільноти демонструється і в бажанні жінок, які вважають себе чоловіками, виконувати жіночу роль матері, називаючи себе «батьком», який завагітнів та народив дитину. Вагітний транс-чоловік став реальністю, завдяки гендерній теорії, яка дає можливість будь-кому визначати свою ідентичність самостійно. Звідси твердження, що вагітну жінку, яка позиціює себе як чоловік, не можна вважати жінкою навіть за наявності жіночих статевих ознак.
Сприяючи народженню дітей в ЛГБТ-сім’ях через штучне запліднення іспанська влада чинить неправильно з трьох причин. По-перше, держава легалізує народження дітей для груп людей, які об’єктивно не можуть бути батьками, адже відкидають необхідні складові сім’ї, тобто наявність чоловіка та жінки.
По-друге, діти, які народяться в результаті такого штучного запліднення не знатимуть свого батька (анонімного донора). Таким чином, держава прирікає їх на неповну сім’ю від народження. З волі політиків ці діти не матимуть прикладу чоловічої соціалізації та конструктивної взаємодії між статями. По-третє, фінансування такої сумнівної процедури падає на плечі платників податків, ніби це потреба державного значення. Але тут немає нічого дивного, враховуючи традицію соціалістів розпоряджатися витрачанням державних коштів на проекти і цілі, які будуть руйнувати традиційне європейське суспільство.
