logo

Фортеця з фортець — Збаразький замок

16 серпня 2020 р. \ оновлено 22 лютого

Зазвичай, фортеці будували для захисту, тому краса — це була справа десята. Проте не для Збаразького замку! Цей кам’яний красень височіє на Замковій горі в мальовничому містечку Збараж, звично оберігаючи своїх жителів. Попри те, що його кілька разів руйнували, він виростав знову, не втрачаючи свого призначення.

«Це фортеця з фортець!» — вигукнув турецький мандрівник Евлія Челебі, коли в 17 ст. опинився перед замком. Він захоплено оглядав мури, архітектуру, захисні механізми, ледве розуміючи, що стоїть на руїнах попередніх замків, зруйнованих татарами.

Якщо ми хочемо повернутись на самий початок життя фортеці, це буде 11 століття, коли польський князь Лешек Білий побудував там дерев’яний замок — і вже в 1219 року його змішав з землею монгольський хан Батий. В 14 столітті князь Дмитро-Корибут вирішив відбудувати будівлю на цьому стратегічному місці. Проте кам’яний велетень ледве простояв 80 років, коли його в 1474 році та в 1598-х роках зруйнували татари вбивши захисників фортеці.

Джерело фото: Збруч.

Проте в ті буремні часи люди не залишали спроб будувати прекрасне. І в 16 столітті, тогочасний князь Криштоф Збаразький (1580-1627), затіяв перебудувати замок на італійський лад. Проєкт будівлі розробляв Вінченцо Скамоцці, також відомий за свій трактат «Ідея універсальної архітектури» (1615), де він закликав до необхідності випрацювати універсальну архітектурну мову на основні античності. Проте під час побудови замку, власник відійшов від попереднього плану, надавши перевагу елементам фортифікаційних укріплень.

Зрештою, над містом зависочів велетень з майже двохметровими стінами, з валом шириною у 23 метри, ровом наповненим водою та чотирма бастіонами. Для того, аби людина могла увійти всередину через браму — опускався дерев’яний звідний міст. Але якби ворог хотів напасти, більш сотні людей водночас могли цілити в нього з бійниць.

В 1649 році замок опинився у вирі національно-визвольної війни українського народу проти Речі Посполитої. Про ці події можна прочитати в романі Генрика Сенкевича «Вогнем і мечем» та однойменному фільмі. Тоді козаки під проводом Богдана Хмельницького взяли замок в облогу. Під час облоги вони не давали собі часу на відпочинок: рили окопи, насипали вали, обстрілювали стіні з гармат, проривались всередину. Облога Збаразького замку стала передумовою Зборівської битви. Лише після підписання Зборівського миру Богдан Хмельницький зняв блокаду. Але замок не простояв довго після облоги. В 1675 році замок пошкодила турецько-татарська армія під проводом Ібраґіма-Шишмана.

Облога Збаразького замку була передумовою Зборівської битви. Картина: Битва під Зборовом. Юліуш Коссак, 1897.

В 19 столітті в замку був цукровий завод. Проте у 20 столітті організація польських офіцерів запасу намагалась відновити замок за його призначенням. Вони тривалий час працювали над реставрацією, але потім на заваді їм стала II Світова війна. Зараз — це краєзнавчий музей і архітектурна пам’ятка Державного історико-архітектурного заповідника міста Збаража.

В Біблії не раз захист Бога прирівнюється до скелі, башти, фортеці. Особливо, у псалмах Давида. Тоді люди знали ціну високим та міцним стінам, коли нападає ворог. І попри те, що земна фортеця Збаражу не раз падала — Божа не падає вічність. І так само як на бастіонах замку хоробро стояли вояки, знаючи, що вони в захисті стін — ми можемо хоробро стояти на бастіонах нашого Бога! «Полюблю Тебе, Господи, сило моя, Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя! Я кличу: Преславний Господь, і я визволений від своїх ворогів!» (Псалми 17:2-4)

Цікаві факти:

  • під стінами фортеці були в 1649 р. поранені Іван Богун, Данило Нечай, загинув корсунський полковник Нестор Морозенко
  • нині у виставкових залах замку міститься понад 50 тисяч експонатів;
  • там працюють зали археології, культової скульптури, козацької слави, килимарства й вишивки.

Як відвідати:

Замок знаходиться селі Збараж на Тернопільщині. Туди можна доїхати як своїм ходом на машині, так і громадським транспортом.

Автор фото на обкладинці: Konstantin Brizhnichenko