ДЕНЬ РЕФОРМАЦІЇ, ХЕЛЛОВІН ЧИ ЖОВТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ?

Ідея свята і ювілею завжди вказує на ідеали, розкриває нарратив, який передає справжні, або псевдо-цінності.

Символічно, що в останні два роки ми мали кілька мега-ювілеїв.

500 років Реформації (1517-2017)

100 років Жовтневої революції (1917-2017)

50 років сексуальної революції і початок епохи постмодернізму (1968-2018).


Всі ці ювілеї підкреслюють 3 різні світобачення, які панують в сучасній західній культурі: ХРИСТИЯНСТВО; МОДЕРНІЗМ (раціоналізм, гуманізм, просвітництво);ПОСТМОДЕРНІЗМ

Саме на переломі жовтня і листопада, коли закінчується вегетаційний сезон і настає натуральний час для святкувань, кожна з цих світоглядних систем відзначає своє свято:

Хтось відзначає річницю ОКТЯБРСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ(або як на днях 100 років комсомолу). Саме комунізм і жовтнева революція стали апогеєм модерністських ідей, які беруть своє начало в філософії французького та німецького Просвітництва.

Хтось святкує ХЕЛЛОВІН – свято хаосмосу, що втілює в себе некрофілію (любов до смерті) явище дуже характерне для духовності та культури сьогодення. Адже постмодернізм проголосив смерть для будь якої основи і його ідеалом є хаос.

А хтось свято РЕФОРМАЦІЇ – як кульмінації біблійного Християнства. Свято, яке несе в собі послання про повернення до чистого біблійного вчення – тільки Христос, тільки Біблія, тільки одному Богу слава.

 

ХЕЛЛОВІН – свято, що втілює в себе некрофілію (любов до смерті) явище дуже характерне для сучасної духовності та культури

Всі ці світогляди знаходяться в протистоянні один одному. Хоча модернізм і постмодернізм не до кінця можна вважати окремими світоглядними системами. Скоріше постмодернізм  є тим же модернізмом, який вичерпався, розчуравася в своїх власних утопійних ідеях. Але часто в середовищах «старих» модерністів, які претендують на раціональність та науковість свого світогляду, панує атмосфера неприйняття ірраціоналізму постмодерністів.

Кожна з цих трьох світоглядних систем має інші фундаменти.

Християнство і Реформація говорить про необхідність трансцендентної основи для людського розуму. В якості такого фундаменту бачить біблійний Логос, який є раціональним і базується на системі абсолютів, відкритих самим Автором життя.

Модернізм і раціоналізм бачить основу лише в людському розумі, якому поклоняється і відкидає християнські абсолюти.

В наш час деякі християни умудряються святкувати всі три свята одночасно. В Росії та в Криму такий синкретизм дійшов до абсурду – деякі беруть участь в православних молебнах на честь 100 років комсомолу!

Постмодернізм зруйнував будь-які основи, це життя без фундаментів. Це розум, який розсипався, оскільки раніше було знищено його основу – систему біблійних абсолютів. Як пише Юрій Чорноморець: «Постмодернізм – це розум, який з’їхав з глузду». І ще більш серйозний автор: «І як не захотіли мати Бога в розумі, Бог віддав їх на розум перевернений». (Рим.1,28).

Ре-ФОРМА-ція в самій своїй етимології вказує на Автора і Його стандарти. Корінь цього слова «форма» вказує на Логос. Є певна першопочаткова форма (образ) для людини, церкви, суспільства, будь чого. І ця першопочаткова форма втрачається під впливом гріху, наступає де-форма-ція. Префікс «ре» натомість говорить про повернення першопочаткової форми,  образу, повернення до еталону, до стандарту згідно з яким все було створено. Термін «реформація» несе в собі всю історію спасіння, наче говорить всі чотири закони духовного життя: досконалість творіння, гріхопадіння, покаяння та відновлення.

Модернізм теж претендує на свій «логос», але це не плід об’явлення, а результат зусиль людського філософствування та подвигу праці людини.

Постмодернізм проголосив смерть Автора, тому і ревно виступає проти будь яких стандартів, принципів та еталонів. Вічні цінності називає тоталітарними і параноїдальними ідефіксами. Ключовий філософ постмодернізму Жак Дерріда тираном називає Логос, на основі якого побудована західна цивілізація.

Реформація є відповіддю, як на утопії модернізму, так і на руйнівний хаос постмодернізму.

Згідно з аналізом західноєвропейських комуністів в 20-х роках минулого століття, таких як Антоніо Грамші, Дьордь Лукач чи представників Франкфуртської школи, саме буржуазна культура Західної Європи і США не дозволили там перемогти комуністичній революції. Варто помітити, що ця буржуазна культура є продуктом Реформації, зокрема кальвінізму. Ні в одній протестантській  країні світу комунізм не тільки не переміг, але комуністична партія навіть не мала серйозного впливу. Певним виключенням можна назвати Німеччину, але вона в значному відсотку є католицькою, а німецький протестантизм пережив тотальну ерозію під впливом ліберальної теології, що панувала там протягом ХІХ і початку ХХ століть.

Всі три сучасні європейські світобачення – християнство, модернізм і постмодернізм  апелюють до трьох різних історичних джерел європейської цивілізації. Християнство до юдео-християнської традиції, модернізм до античності, а постмодернізм в певній мірі до язичницького варварства, яке існувало в Європі до появи греко-римської античної епохи та Християнства.

Святкування Дня Реформації білоруською церквою «Іоана Предтечі».

Модернізм, хоча посилається на античні ідеали, має тільки батька гуманіста (який дав йому ім’я), його же матір’ю є християнка. Так, він християнське дитя, виховане в християнському домі, став блудним сином, що взяв спадщину, але відрікся свого рідного дому. Гуманізм нового часу, як і ідеали епохи Просвітництва формувалися в християнській культурі і запозичили з неї ідеї та певний світоглядний карказ. Але з цієї системи викинули Бога. Арнольд Тойнбі навіть комунізм називає християнською єрессю.

Сьогодні постмодернізм це вже стан блудного сина на свинячому бенкеті, хоча цей блудний син поки що і не думає повертатись до рідної хати. Навпаки вперто заявляє: «ми навіть забудемо, що забули Бога і християнство».

В наш час деякі християни умудряються святкувати всі три свята одночасно. В Росії та в Криму такий синкретизм дійшов до абсурду – деякі беруть участь в православних молебнах на честь 100 років комсомолу! Виявляється в мене теж багато фейсбучних «християнських друзів», які навіть залучають  своїх дітей до відзначення Хеловіну. Тут згадується персонаж «Свадьби в Маліновке» (це ж в Україні), який має напоготові дві чи три шапки в залежності від того, яка влада нині в селі.

А я і мій дім сьогодні святкуємо День Реформації, оскільки всіма своїми силами бажаємо бути на стороні Агнця. І ми впевнені, що як би не розвивались духовні,культурні і політичні тенденції в сучасному світі, все одно за Агнцем перемога. Тому варто бути серед переможців, навіть якщо можливо в майбутньому за це прийдеться дорого заплатити.

Тому З ДНЕМ РЕФОРМАЦІЇ ВАС, СПРАВЖНІ ДРУЗІ!

 

Ярослав Лукасік

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In