Чи встигнуть республіканці замінити Рут Гінзбург у Верховному Суді?

Рут Гінзбург належала до ліберального крила Суду і навіть мала статус «ікони» Демпартії. Вона ніколи не приховувала свою прихильність до феміністичного та ЛГБТ-руху. Ще в молоді роки в статусі юриста стала співзасновницею феміністичної організації Womenʼs Rights Project, яка зокрема лобіювала легалізацію абортів. Вона була відомим юристом ще в 1970-і, а тому не дивно, що за президентства Білла Клінтона пані Гінзбург поповнила ряди проліберальних членів Верховного Суду.

Її виступи та голосування по низці резонансних справ викликали шквал критики у консервативної (а особливо релігійної) частини населення і однозначне схвалення від груп ліволібералів. Рут Гінзбург свого часу відзначилася досить радикальною феміністичною заявою, що достатньо жінок у Верховному Суді буде лише коли їх буде дев’ять їх всього дев’ять.

Вона голосувала за розширення прав на аборт, за визнання конституційними лівих ініціатив Обами щодо охорони здоров’я, а також за легалізацію одностатевих шлюбів на федеральному рівні у 2015 році (справа «Обергефелл проти Ходжеса», в якій Гінзбург не лише публічно підтримала ЛГБТ-спільноту, але й особисто була лобістом перегляду відповідних федеральних законів з початку 2010-х).

Смерть пані Гінзбург спричинила ажіотаж не лише завдяки її статусу і популярності, але й через можливі політичні наслідки зміни складу суду. Верховний Суд США — це найвища ланка американської судової системи, тому його роль важко переоцінити. В історії цієї держави є безліч прикладів, коли саме Верховний Суд ухвалював остаточне рішення щодо резонансних справ, яке де-факто мало вагу законодавчого акту. Ця колегіальна інституція складається із суддів, які призначаються довічно. Іноді судді можуть скласти свої повноваження (наприклад, через стан здоров’я), однак, зазвичай, причиною ротацій слугує смерть одного із колегії суддів.

Призначення судді завжди було інтригою, адже перевага ліберальних чи консервативних суддів грала надважливу роль для американського права і політики. Право замінити суддю Верховного Суду делеговано Сенату, однак подання кандидатури на цей пост є повноваженням чинного президента. В залежності від його партійної приналежності та послідовності політичного курсу суд може поповнитися людиною з ліберальними чи консервативними позиціями.

Втрата демократами ліберальної судді може дуже серйозно вплинути на паритет сил у Верховному Суді. Раніше із 9 суддів п’ятеро були призначені президентами від республіканців, а четверо — від демократів. Однак один із призначених республіканцями досить часто голосував разом із суддями, призначеними демократами, а тому говорити про перевагу консерваторів у суді не доводиться.

Чинний президент Дональд Трамп за час своєї першої каденції вже призначав одного суддю у 2018 році. Ним став досить консервативний католик Бретт Кавано, призначення якого демократи намагалися зірвати через скандал із звинуваченнями у недоведених сексуальних злочинах 35-річної давнини.

Очікувати легкого призначення нового судді теж не доводиться. Після смерті Гінзбург демократи в один голос висловлюються про недопущення голосування за нового суддю до виборів, намагаючись залишити для себе шанс (хоча й мізерний) на призначення проліберального судді. Однак Трамп вже заявив, що республіканці і він особисто має намір винести кандидатуру на голосування в Сенаті ще до президентських виборів (також зазначив, що кандидатом має бути жінка). Очевидно, що це завдання є одним з найважливіших і найтерміновіших для консерваторів в контексті осінніх виборів,.

Наразі не відомо, чи встигнуть республіканці поповнити Верховний Суд консервативним суддею, однак це завдання, вочевидь, буде пріоритетним до листопаду, бо є чимала вірогідність, що остаточні результати виборів оголосить саме Верховний Суд. Якщо республіканці встигнуть проголосувати це призначення, то матимуть в суді остаточну консервативну перевагу (5 проти 3+1).