Через COVID-19 влада Еритреї випустила з в’язниці частину євангельських християн

Деякі християни настільки довго перебували в несвободі, що потребують реабілітації, виходячи на свободу. Умови їх утримання були негідними людини настільки, що інформатор організації Release International прокоментував: «Всі ці втрачені роки! Їх утримували як диких тварин в клітках». Обмежений доступ до туалету, обмежений простір для руху, холод ночі та спека дня, катування представників заборонених релігій – це лише вершина айсбергу ув’язнення в Еритреї.

Президент Еритреї, Ісайяс Афеверкі, є номінальним православним християнином, але попри очікування, він вчиняє протилежне біблійним принципам. Окрім інших конфесій, він також переслідує лідерів еритрейського православ’я.

Він був одним з лідерів боротьби за незалежність країни, і з 1993 року став її президентом. Попри те, що на початках правління він засуджував лідерів, які узурпують владу на багато років, нині Ісайяс Афеверкі не віддає посаду вже майже 30 років. Його колишній прибічник Андебрхам Велде Джьорджіс (Andebrhan Welde Giorgis) каже, що Ісайяс персоналізував владу і максимально зловживає повноваженнями. З 2001 року він закрив усі незалежні засоби інформації, а коли понад 100 провідних африканських журналістів звернулись до нього з відкритим листом, прохаючи відвідати ув’язнених медійників, він назвав їх запит недоречним, відмовивши в проханні.

У 2002 році він обмежив релігійну свободу, і з тих часів почались гоніння на євангельські церкви. Тоді влада країна дозволила існуванню лише сунітського ісламу, еритрейської православної церкви, католицизму, лютеранської церкви. Всі інші напрями християнства, враховуючи п’ятдесятництво, баптизм, тощо — були проголошені забороненими. Всі люди, які сповідували цінності цих напрямів, автоматично ставали злочинцями в очах закону. Протягом цих років влада закрила безліч євангельських церков та ув’язнила їх лідерів. Відтоді, зареєстровані церкви перебувають під повним контролем влади. Для прикладу, навіть патріарх православної церкви Абуне Антоніос перебуває під домашнім арештом з 2007 року тому, що боровся проти спроб влади контролювати внутрішні справи церкви. А влітку 2019 року влада закрила всі католицькі установи надання медичної допомоги, спровокувавши ситуацію, де кілька тисяч людей не мали доступу до медичного забезпечення.

Один з євангельських пасторів, який був ув’язнений кілька разів, згадує, що його часто лишали сам на сам з тюремними агресорами, які його били. Медсестра, бажаючи захистити його, просила пастора зректись віри, аби уникнути насилля — проте він відмовився. Він також згадує, що одного разу його зв’язали та годину били по голові палицею, щоб показати «приклад» іншим християнам. Двоє засуджених, які прийняли Христа під час відбування покарання, були ізольовані та катовані 3 дні. Для того, аби перебувати в Слові, християни виривали з Біблії сторінки, і розбирали по частинах, адже так було легше сховати текст від інших. Ще одна християнка, Хелен Берхейн, розповідає, що її 32 місяці тримали в металевому транспортному контейнері. Опинившись на свободі, вона написала книгу «Пісня солов’я: правдива історія віри та переслідувань однієї жінки в Еритреї» (Song of the Nightingale: One Woman’s True Story of Faith and Persecution in Eritrea).

Подібна ситуація в Еритреї змусила багатьох людей шукати більш безпечну країну для життя, де вони матимуть релігійну свободу. Щоб потрапити до Європи, еритрейські біженці часто ризикують життям, перепливаючи Середземне море. Також вони намагаються знайти кращі умови життя в інших країнах Африки та Америки.

В серпні цього року влада Еритреї оголосила про те, що буде звільняти людей з в’язниці достроково, у зв’язку з пандемією. Вони почали з кількох десятків людей, але обіцяють збільшити цю кількість з часом.

Нині християни країни потребують наших молитов та підтримки. Ми можемо молитись за реінтеграцію християн, яких було звільнено, в суспільство, їх психічний стан та безпеку. А за тих, хто ще перебуває у місці несвободи, за їх духовне підкріплення та швидке звільнення.