13 грудня 1545 року розпочалося перше засідання Тридентського собору, який дав старт такому явищу, як Контрреформація.
Собор, який проходив у період з 1545 по 1563 роки і складався з 25 засідань, став значним поштовхом до того, щоб все ж змінити, якщо можна сказати – реформувати католицьку церкву, особливо у доктринальних, адміністративних та дисциплінарних аспектах. На засідання запрошували і протестантських богословів, проте їм відмовляли у праві голосу (лише право на участь в обговоренні). Тому представники реформаційного руху так і не були представлені на соборі, таким чином останній дав початок Контрреформації – періоду реакційного протистояння протестантській вірі та вченню, який тривав аж до закінчення Тридцятирічної війни у 1648 році.
Контрреформація була комплексним зусиллям з п’яти основних напрямків: реакційний захист католицької обрядової практики, церковна або структурна перебудова, релігійні порядки, духовні рухи та політичний вимір.
Очевидна корупція в управлінні Церквою була однією з численних причин Реформації. Собор скасував деякі з найвідоміших зловживань та запровадив чи рекомендував дисциплінарні реформи, що впливали на продаж індульгенцій, мораль ченців, освіту духовенства, відсутність приватних володінь у єпископів та ін. Хоча деякі учасники висловили євангелістичні настрої на користь вищої влади Святого Письма і виправдання вірою, жодна поступка не була зроблена протестантизму.
Проте такі реформи включали і заснування семінарій для належного навчання священиків у духовному житті та богословських традиціях церкви, реформу релігійного життя, повертаючи порядки на свої духовні основи та нові духовні рухи, що зосереджуються на посвяченому житті та особистих відносинах з Христом.
Також собор затвердив, що Церква є найвищим інтерпретатором Писання. Крім того, Біблія та церковна традиція (традиція, яка складала частину католицької віри) були затверджені як однаково і незалежно авторитетні, що суперечило одному з головних постулатів Реформації – Sola Scriptura (тільки Писання).
Був затверджений зв’язок між вірою та добрими справами у питанні спасіння, так само як і були підтверджені такі явища, як індульгенції, паломництва, шанування святих та Діви Марії, хоча зловживати ними було заборонено.
Іншими словами, Реформація все ж дала поштовх для деяких позитивних змін всередині католицької церкви, яка тепер почала звертати більшу увагу на освіту та інші суспільні сфери, більше слідкувала за моральним станом священиків та чіткіше артикулювала свої догмати. Схожий вплив протестантизм спричинив і на території Східної Європи, підбурюючи православну церкву до активної діяльності братств, відкриття вищих навчальних закладів та перекладів Святого Письма.
