Big data: нові можливості чи загроза приватності?

Інтерв’ю з IT-фахівцем з обробки, аналізу та зберігання великих масивів даних, ім'я якого ми не називаємо, щоб уникнути конфлікту інтересів.

Відповіді, які я даю, – це  моя думка. Я не представляю думку своєї компанії.

Big data («великі дані») – один з головних напрямків, яким я займаюсь. У нашій компанії є два основних напрямки: програмне забезпечення і робота з big data: даними людей і компаній. Ми маємо найбільшу кількість даних компаній і клієнтів.


Хто володіє інформацією, той володіє світом. Як цю цитату Н. Ротшильда можна застосувати до сучасних технологій, зокрема, big data?

Це саме так. Останні події з Facebook і Cambridge Analytica підтверджують, що той, хто володіє інформацією, керує історією. Американські вибори президента чи англійський “Брекзит” показують нам те, наскільки будь-яке суспільство є чутливим до маніпуляцій. Використання профілів, проплачені статті в ЗМІ, фейкові новини, реклама — все це впливає на думку і світогляд людей. Подібні компанії, як Cambridge Analytica, будуть продовжувати робити подібне й надалі.

Американські вибори президента чи англійський “Брекзит” показують нам те, наскільки будь-яке суспільство є чутливим до маніпуляцій. Використання профілів, проплачені статті в ЗМІ, фейкові новини, реклама — все це впливає на думку і світогляд людей. Подібні компанії, як Cambridge Analytica, будуть продовжувати робити подібне й надалі.

Якщо дивитися в глобальному масштабі, то можна побачити, як давно ведеться війна, наприклад, між Росією і США, чи Іраном і США, тобто між великими силами. Але не ядерною зброєю, а інформацією і цифровими технологіями. Нарощуються інформаційні війська, здатні зламувати будь-які системи життєзабезпечення в будь-якій точці земної кулі. Перед службами нацбезпеки стоять нові виклики. І big data можуть у цьому допомогти. Проте у «великих даних» криються і великі небезпеки. Так, на думку експертів, щохвилини на «чорні» сервери зливається і перепродається інформація 100 тисяч людей.

На фото директор Cambridge Analytica Александр Нікс. Психолог Міхал Косінський розробив метод детального аналізу поведінки людей у соціальних мережах. Цю технологію використала британська компанія Cambridge Analytica, яка несанкціоновано зібрала особисті дані 50 мільйонів користувачів Facebook. Отримана інформація дозволила маніпулювати громадською думкою під час президентських виборів у США. Це спричинило небачений скандал.

У 1974 році Вотергейтський скандал з прослуховуванням у штабі демократів призвів до імпічменту президента-республіканця Ніксона. Сноуден — втікач з 2013 року. Коли (за яких умов) будь-який збір особистих даних урядом стане легальним? Це стане історичним днем?

У 1974 році, коли розгорівся Вотергейтський скандал, технології не дозволяли збирати інформацію про людей, і суспільство не розуміло, для чого це робиться, тому будь-яка форма прослуховування і слідкування породжували агресивну реакцію. Зараз витік даних – справа майже звична, люди звикли, що свої дані можна обміняти на знижки в магазинах, наприклад. У багатьох країнах держава вже багато років збирає дані своїх громадян: номер телефону, П.І.Б., професія. Ця інформація збирається для того, щоб полегшити для громадян отримання адміністративних і фінансових послуг. Це законно.

Зараз витік даних – справа майже звична, люди звикли, що свої дані можна обміняти на знижки в магазинах, наприклад. У багатьох країнах держава вже багато років збирає дані своїх громадян: номер телефону, П.І.Б., професія. Ця інформація збирається для того, щоб полегшити для громадян отримання адміністративних і фінансових послуг. Це законно

У той же час масштабне прослуховування телефонів, масові відео- і аудіопрослуховування є незаконними. Навряд чи подібне колись стане легальним, я не бачу більш-менш значимої причини, щоб можна було пояснити, для чого суспільству йти на такі жертви. Тобто прослуховування буде локальним у рамках закону за умови дозволу прокурора.

У 2013 році Сноуден розкрив факт всеосяжного стеження в 60 країнах за більш, ніж мільярдом людей урядами 35 країн. Після 11 вересня нацбезпека стала пріоритетом, як в США, так і в інших країнах. Яким чином документування особистих даних може зробити наше життя безпечнішим?

Навіть якщо говорити про небезпеку тероризму, прослуховувати мільярди людей, щоб знайти сотню терористів, неефективно. Тотальне прослуховування більше звучить, як виправдання інших таємних цілей держави, аніж ті, що озвучуються.

Ті дані, які легально збирають компанії і уряди сьогодні, дозволяють боротися із шахрайством, виробляти ефективніші закони, рішення, пропонувати людям релевантні послуги і продукти, що базуються на вподобаннях, способі життя і світогляді соціуму. Сноуден відкрив широкій громадськості, що держава поставила себе вище за закони і стала слідкувати за величезною кількістю людей, нелегально збираючи інформацію про них. Якщо людина не проінформована, що її дані збираються державою, вона втрачає право вибору, право на приватність.

Сноуден відкрив широкій громадськості, що держава поставила себе вище за закони і стала слідкувати за величезною кількістю людей, нелегально збираючи інформацію про них. Якщо людина не проінформована, що її дані збираються державою, вона втрачає право вибору, право на приватність.

Тому є різниця між збором інформації про політичні чи релігійні вподобання і тієї інформації, яку закон забороняє збирати. Бізнес має доступ до реєстру компаній і фізичних осіб, у який вноситься місце проживання, сімейний і соціальний стан, професія, дані про освіту і т.д. Це нормальна практика. Питання законності стосується типу інформації і інформування людей. Людина має право на те, щоб її дані були видалені із системи. Або якщо людина переїхала, вона повинна мати можливість внести зміни у вже наявну інформацію.

Едвард Сноуден – колишній співробітник ЦРУ, який передав газетам The Guardian і The Washington Post інформацію про стеження Агентством національної безпеки США за інформаційними системами багатьох країн світу, що спричинило низку міжнародних скандалів.

Коли мені телефонують з комерційних чи соціологічних компаній, яким я не надавала інформацію про себе, і зрозуміло, що база даних з моїми даними їм перепродана — це законно?

Практика збору, обміну та перепродажу даних осіб як такою є законною, оскільки регулюється законом в країні, де збір даних відбувається і базується на згоді особистості, яка є власником даних. Люди самі повинні ознайомитись із Загальними положеннями (terms and conditions) кожної компанії, якій вони надають свої дані. У цих положеннях компанії за законом повинно бути зазначено, які дані обробляються ними і для якої мети, а також які саме дані вони надають іншим компаніям на користування і для якої цілі.

Люди самі повинні ознайомитись із Загальними положеннями (terms and conditions) кожної компанії, якій вони надають свої дані. У цих положеннях компанії за законом повинно бути зазначено, які дані обробляються ними і для якої мети, а також саме дані вони надають іншим компаніям на користування і для якої цілі.

Коли людина дає згоду на ці загальні положення, вона надає юридичне право компанії розпоряджатися своїми даними, як це зазначено в загальних положеннях. Проблема часто полягає не в тому, що компанії незаконно розпоряджаються даними людей, але у тому, що більшість людей не ознайомлюються з цими положеннями і бездумно довіряють свої дані будь-яким компаніям, не вчитуючись у загальні положення.

Як на практиці працює боротьба з шахрайством?

Якщо ваш сусід вкрав ваші кредитні банківські дані і вирішив на якомусь сайті щось придбати, то компанія, на сайті якої він вирішив витратити ваші гроші, перевіряє, хто користується даною кредиткою — Ви чи інша людина. Для цього вона задає запитання — про дату народження, місце проживання і т.д., і т.п. Якщо вони не співпадають, то в послузі буде відмовлено. Це простий приклад. Так само компанія може відслідкувати ІР-адресу, і якщо купівля здійснюється в Англії, людина знаходиться в Китаї, а кредитні дані з України, то це явна невідповідність даних. Але для того, щоб протистояти шахраям, компанії повинні мати декілька баз даних. Це активно працює і вже є розумні системи, які активно працюють за цією схемою, наприклад, machine learning, але їм потрібно багато даних, щоб машина могла навчитися, створити нові програми і правила, за якими вона працюватиме.

Мова йде про штучний інтелект?

Так. У Саудівській Аравії призначили міністра з розвитку технології machine learning, бо влада розуміє, що якщо вони не зроблять цього зараз, проігнорують розвиток технологій, то їхня країна на декілька років стане неконкурентоспроможною на світовому ринку. Сьогодні держави все більше й більше втягнуті в технології.

Багато компаній намагаються комерціалізувати використання штучного інтелекту в галузі медицини, у першу чергу. Якщо дати цій програмі багато даних про пацієнтів, то вона зможе створити певні формули, побачити проблеми, зможе передбачити можливі хвороби, які розів’ються в людини в майбутньому. Лікування стане значно легшим і доступнішим. Можливо, не будуть потрібні поліклініки, бо всі аналізи і обстеження можна буде зробити через Інтернет. Наприклад, є компанія, яка винайшла флешку, за допомогою якої можна здати кров «по комп’ютеру» — капнути на неї кров’ю і відразу отримати результат аналізу та виявити певні хвороби автоматично, наприклад, такі, як СНІД тощо, не відходячи від комп’ютера. Це є великим проривом для країн Африки, де медицина є недоступною і до найближчого пункту прийому крові потрібно їхати сотні кілометрів. (Ось стаття англійською: https://techcrunch.com/2016/11/10/usb-hiv/?guccounter=1.)

Багато компаній намагаються комерціалізувати використання штучного інтелекту в галузі медицини, у першу чергу. Якщо дати цій програмі багато даних про пацієнтів, то вона зможе створити певні формули, побачити проблеми, зможе передбачити можливі хвороби, які розів’ються в людини в майбутньому. Лікування стане значно легшим і доступнішим. Можливо, не будуть потрібні поліклініки, бо всі аналізи і обстеження можна буде зробити через Інтернет.

Іншою індустрією, яка буде змінена радикально завдяки штучному інтелекту, стане автоматичне безпілотне пересування автомобілів. У майбутньому machine learning також зможе писати нові програми, зробивши професію програміста непотрібною.

Вік інформаційних технологій приніс у наше життя «троллінг», «фейкові акаунти», море хибної інформації. Що з цим робити?

Раніше ми нічого не знали про інформаційні війська, які ведуть інформаційні війни. Тим не менш, кожна країна їх зараз має. Останні виступи Макрона говорять нам про те, що той, хто зможе винайти штучний інтелект, управлятиме світом: «Якщо мені вдасться створити дуже сильну, могутню екосистему, першу в Європі зі штучним інтелектом, що займається мобільністю, обороною, охороною здоров’я і т.д. – це буде успіх».

Раніше ми нічого не знали про інформаційні війська, які ведуть інформаційні війни. Тим не менш, кожна країна їх зараз має. Усі сучасні війни в їхній гарячій фазі розпочинаються в інформаційній сфері. Зараз необов’язково чинити пряме вторгнення в країну силами солдат, достатньо «покласти» систему енерго- і водозабезпечення країни та відключити Інтернет, щоби посіяти паніку.

Усі сучасні війни в їхній гарячій фазі розпочинаються в інформаційній сфері. Зараз необов’язково чинити пряме вторгнення в країну силами солдат, достатньо «покласти» систему енерго- і водозабезпечення країни та відключити Інтернет, щоб посіяти паніку. Цілі інформаційної війни незмінні – змінити атмосферу, настрій суперника, хід його думок і направити все це для власної користі, а також протистояти подібним цілям ворога.

Коли Росія чи КНДР лякають світ ядерною зброєю, це більше впливає на власних громадян, аніж на уряди потенційних суперників. Тим не менш, я читав статті в західній пресі, у яких обговорювалися механізми дій за можливої атаки зі сторони Росії. Але поки світ не вичерпав ресурси інформаційної війни і цифрових технологій, ядерна війна малоймовірна.

Тоді як пояснити пряме вторгнення Росії в Україну?

Ми говоримо тут в контексті Західної Європи, Америки, Китаю. Крим є виключенням з правил — саме тому це й спричинило такий резонанс в Європі та в світі. На Близькому Сході та Азії фізичні війни все ще ведуться. Хоча більшість наступних спроб Росії були сфокусовані в інформаційному просторі – вірус “PETYA”, злам електромереж тощо.

Зараз, через два роки після перемоги Трампа, голову Фейсбуку Марка Цукенберга викликали в сенат для слухань про злиття даних понад 80 млн користувачів. На думку сенаторів, аналіз цих даних і інформаційна війна російських спецслужб привели Трампа в Овальний кабінет. Сенатори правильно оцінили причини?

Думаю, так. Варто розуміти, як працюють «великі дані».

Якщо ви маєте доступ до даних 80 млн американців, ви можете впливати на їхні думки. Яким чином? Існує схема. Ця величезна маса людей розподіляється в групи по 100 — 300 чоловік, яких об’єднує певний профіль. Наприклад, профіль студента, який любить подорожувати, вірить у демократичні сили і любить Європу. Другий профіль створюється на старшу людину, яка має сім’ю, роботу, певні політичні погляди. Ці профілі поміщаються в різні групи. Мова не йде про соціальні групи. Далі, команда журналістів пише цикл матеріалів, зокрема й фейкових, здатних оперувати інтересами цих груп, формуючи потрібну думку.

Свідчення засновника Facebook Марка Цукерберга у Конгресі США у справі про витік даних користувачів соціальної мережі. Зокрема, він попросив вибачення за «допущені помилки».

Якщо знати, про що думають люди, про їхні вподобання і т.д., можна приймати потрібні закони, які підтримає більшість. Це дає політикам реальну можливість прорватися до влади, залишитися біля керма якомога довше і йти на вибори з тими слоганами, які будуть резонувати із суспільством. Це велика влада!

Демократичними правами громадян, їхньою свободою вибору в Америці завжди пишались і це наразі під загрозою. Це створило небезпечний прецедент.

У штабі Гілларі Клінтон були політтехнологи з команди Барака Обами, які двічі підряд вигравали вибори. Чому він їх вигравав? Він перший, хто почав використовувати технології, зокрема можливості Фейсбуку. Ці бази даних були передані Гілларі Клінтон, тому що всі були впевнені, що вона виграє. Особисто я не думаю, що задля перемоги Трампа переважну частину роботи зробив його штаб, хоча їхня технологія роботи з базою даних американців була більш просунутою, аніж у Клінтон.

Якщо знати, про що думають люди, про їхні вподобання і т.д., можна приймати потрібні закони, які підтримає більшість. Це дає політикам реальну можливість прорватися до влади, залишитися біля керма якомога довше і йти на вибори з тими слоганами, які будуть резонувати із суспільством. Це велика влада!

У 2016 році Трамп скористався послугами британської компанії Cambridge Analytica, яка спеціалізується на аналізі даних соцмереж. Зазначається, що «проаналізувавши дані 50 мільйонів користувачів Facebook (англомовних, головним чином із США), Cambridge Analytica змогла скласти їхні неймовірно точні психологічні портрети і використовувала цю інформацію для показу саме такої політичної реклами, яка чинила на людей максимальний вплив». По-перше, Трамп не мав права використовувати дані користувачів Фейсбуку. По-друге, як стверджує американська розвідка, шлях до перемоги йому проклали російські проплачені агенти-тролі. Ця історія все ще знаходиться в стадії розслідування, тому я лише висуваю припущення

Безпека, конфіденційність особистих даних в особистій мережі — вимога, якої власники соцмереж повинні дотримуватися?

З 1997-98 рр. закони про захист даних в США, Європі і Україні були оновлені, але тоді ще не було таких термінів, як big data чи machine learning, тому ці закони застаріли. Через це зараз входить у силу новий закон «Загальний регламент про захист даних», який складений більш далекоглядно і покриває існуючу дійсність. У ньому прописані права людини, загальна етика того, як компанія повинна їх враховувати і захищати. Сьогодні Facebook та Apple змінили конфігурацію приватності своїх систем з урахуванням нового закону. Вони зобов’язані знаходитися в рамках цього закону, інформуючи своїх клієнтів про збір даних. Якщо раніше 15-20 сторінок нецікавої, але важливої інформації про права, про конфіденційність потрібно було розуміти, де шукати, то зараз звузили ці 15-20 сторінок до читабельного мінімуму, простими словами пояснюючи користувачеві, на що він підписується, куди йдуть дані, чи будуть вони публікуватися і ким використовуватися, які компанії матимуть до них доступ. Вони зробили цю опцію прозорішою, а кнопку конфіденційності доступною. Вже зараз адміністрація Фейсбук чітко інформує людей про ті застосунки, які мають доступ до їхніх профілів і людина може це змінити.

Сьогодні Facebook та Apple змінили конфігурацію приватності своїх систем з урахуванням нового закону. Вони зобов’язані знаходитися в рамках цього закону, інформуючи своїх клієнтів про збір даних. Якщо раніше 15-20 сторінок нецікавої, але важливої інформації про права, про конфіденційність потрібно було розуміти, де шукати, то зараз звузили ці 15-20 сторінок до читабельного мінімуму.

Фейсбук також зобов’язався зберігати конфіденційність даних не тільки європейців, але й користувачів інших країн. Це добрий знак. Компанії бояться порушити цей закон, інакше повинні будуть заплатити 4% від всіх своїх заробітків. Якщо вони мають приблизно 100 млн річного прибутку, то потрібно буде заплатити 4 млн євро щонайменше. Ніхто цього не бажає. Тому краще користуватися етичними стандартами.

На питання сенатора «Яка у вас бізнес-модель?» Марк Цукенберг відповів: «Ми використовуємо рекламу і на цьому заробляємо гроші. Якщо ви бажаєте безплатно користуватися нашим продуктом, то ви маєте бути готові, що ми використовуватимемо ваші дані взамін». На питання одного з американських сенаторів «Чи хотіли б Ви розповісти, у якому готелі зупинилися?» Марк відповів відмовою, адже розуміє гостроту проблеми конфіденційності особистих даних.

Великі корпорації мають у пріоритеті прибуток, тому про цю безпеку люди повинні думати самі. Якщо ми викладаємо свої дані в Інтернет, вони залишаються там назавжди. Ми думаємо, що контролюємо ситуацію, але це не так. Рекомендую подумати 10 разів, перш ніж надавати будь-яку інформацію про себе.

Я вважаю, що публічні слухання в сенаті про витікання особистих даних дозволять людям прокинутися, зрозуміти, що є реальна загроза. Великі корпорації мають у пріоритеті прибуток, тому про цю безпеку люди повинні думати самі. Якщо ми викладаємо свої дані в Інтернет, вони залишаються там назавжди. Ми думаємо, що контролюємо ситуацію, але це не так. Рекомендую подумати 10 разів, перш ніж надавати будь-яку інформацію про себе. Якщо застосунок просить дозволу використовувати ФБ-логін (а заходити на сайти під ФБ-логіном швидше, аніж реєструватися), потрібно перевірити, чи можна довіряти цьому застосунку (наприклад, таким тестам, як «Яка ти квіточка?» і т.п.), бо є велика кількість компаній, які чатують на ваші дані.

Чи готові ми оплачувати, наприклад, 20 доларів на рік, щоб нам не показували рекламу і на наших даних не заробляли?

Хто повинен займатися проблемою охорони свободи волі, свободи вибору і бажань, свободи дій?

Громадянське суспільство, держава і церква можуть об’єднати зусилля, щоб випрацювати перелік відповідних етичних норм і законів.

Християни повинні публічно декларувати, що Бог дав кожній людині свободу вибору. Кожна людина має право на чесне використання своїх даних і на приватність. Ми повинні привчатися дискутувати про етику використання big data. Спостерігаючи за парламентом Англії і Америки, розумію, що політики із запізненням реагують на такі речі. Я знаю, що в Англії зараз формується група людей, готова виробляти в суспільній дискусії етичні норми для захисту і безпечного використання особистих даних. Церква не повинна відділяти себе від таких дискусій чи виступати в них як ментор, який думає, що все знає, але натомість прислуховуватися до думки людей і впливати на етику.

Я знаю, що в Англії зараз формується група людей, готова виробляти в суспільній дискусії етичні норми для захисту і безпечного використання особистих даних. Церква не повинна відділяти себе від таких дискусій чи виступати в них як ментор, який думає, що все знає, але натомість прислуховуватися до думки людей і впливати на етику. У нашій компанії працюють 20 християн. Ми збираємося раз в тиждень, разом молимося і обговорюємо такого типу питання

У нашій компанії працюють 20 християн. Ми збираємося раз в тиждень, разом молимося і обговорюємо такого типу питання. Зараз ми розробляємо стратегію впливу для одного знайомого християнина, який представляє інтереси нашої компанії в різних країнах і на різних рівнях. Він реально може впливати на політиків нашої країни і не лише в донесенні теми етики big data, щоб біблійні принципи працювали на практиці. Також ми думаємо про те, як зробити їх стандартом на рівні нашої компанії. Все це починається з маленької групи людей. Ми домовилися, що не будемо це робити з позиції пихи, думаючи, що ми щось знаємо краще за інших, але з позиції прозорості і плюралізму думок.

Соціальні мережі трансформували відносини поміж людьми і дали нові можливості: бачити нове, бачити краще, бачити по-іншому. Яким чином big data може вплинути на міжособистісні відносини? І чи впливає?

Соціальні мережі дають багато різних можливостей, наприклад, можливість швидко реагувати на різні ситуації і, якщо необхідно, консолідуватися. Як, наприклад, було з Майданом. Але вони й створюють ілюзії, зокрема небезпечні. Якщо ілюзія присутності в житті іншої людини загрожує якості відносин, то ілюзія свободи може зруйнувати основи вибору і навик осмислення інформації для прийняття серйозних зважених рішень. Ця тенденція, на мою думку, буде доведена до крайності, коли ми будемо вводити необхідні дані в комп’ютер, щоб машина сама вирішила, які фільми нам дивитися, з ким вступати в шлюб, яку професію обрати, за кого голосувати і т.д.

Від християн вимагається завжди нагадувати суспільству про право вибору. Адже, коли люди його втратять, то не зможуть осягнути істину і прийняти її. Тому тоді, коли з життя людей усуваються чи спрощуються функціональні поняття, християни повинні не боятися задавати незручні етичні запитання. Наприклад, якими моральними законами ми повинні керуватися при зборі даних; як ЗМІ подають новини, як протистояти ефекту постправди і т.д.

Від християн вимагається завжди нагадувати суспільству про право вибору. Адже, коли люди його втратять, то не зможуть осягнути істину і прийняти її. Тому тоді, коли з життя людей усуваються чи спрощуються функціональні поняття, християни повинні не боятися задавати незручні етичні запитання. Наприклад, якими моральними законами ми повинні керуватися при зборі даних; як ЗМІ подають новини, як протистояти ефекту постправди і т.д. Але, щоб відповісти на Ваше запитання ще повніше, варто згадати китайську рейтингову систему.

Можете розповісти про неї детальніше?

Так, я працюю в компанії, яка безпосередньо має відношення до big data, ми уважно стежимо за тим, що відбувається в Китаї. За допомогою рейтингової системи там формується певне класове суспільство, яке ділить громадян на прошарок нижчого ґатунку, яким відмовлено в доступі до якісної освіти і всього спектру якісних послуг, якщо вони прострочили платіж; і прошарок вищого ґатунку, тобто дисциплінованих і благонадійних. Благонадійні бояться спілкуватися з неблагонадійними, щоб не зіпсувати власних рейтингів, що формує остракізм. Таким чином обмежуються базові права людей. Ми повинні розуміти, що застосування великих даних має багато доброго, зокрема й допомагає в боротьбі із шахрайством. Але існує межа, за якою починається тотальний контроль над людьми, розділення людей на касти, коли люди не можуть навчатися і купувати послуги там, де бажають, а тільки там, де дозволено державою. Це приносить багато страждання і болю.

Я не підтримую цю систему, західний світ негативно ставиться до подібної рейтингової системи. Великі західні ЗМІ пишуть про це в негативному світлі. Думаю, буде чинитися тиск на Китай, щоб вони змінили її.

Таким чином обмежуються базові права людей. Ми повинні розуміти, що застосування великих даних має багато доброго, зокрема й допомагає в боротьбі із шахрайством. Але існує межа, за якою починається тотальний контроль над людьми, розділення людей на касти, коли люди не можуть навчатися і купувати послуги там, де бажають, а тільки там, де дозволено державою.

Кількість даних, які ми збираємо щодня, перевищує ту, що була раніше. Щодня світ змінюється все більше й більше. Громадянське суспільство і християнство, як його частина, повинні вміти задавати владі і суспільству правильні запитання — чи дійсно особисті дані будуть використовуватися коректно, чи не нашкодять вони суспільству?

Свого часу така прогресивна технологія, як друкарський станок, зробила інформацію загалом і Біблію зокрема доступною для більшої кількості людей. Чи готова церква морально до використання можливостей великих даних для проповіді Євангелії, зміни світогляду і моральної етики суспільства?

Українська церква тримається в стороні від технологій, зокрема й соцмереж. А в Америці і Європі соцмережі дуже ефективно використовуються. Інтернет-сторінки Hillsong, LifeChurch, Mosaic, Citi, сторінка Стівена Фертіка мають більше 1 млн підписників! І їхня висока професійна якість мене приємно дивує. Їхні послання змінюють життя людей. Я впевнений, що вони мають команду професіоналів, людей 20-30, які цим займаються.

Вони релевантні для цілого покоління людей, які користуються технологіями, вони кращі. Ісус використовував можливості Свого часу. Він йшов до храму, на площі – туди, де люди обмінювалися думками. Він робив істину доступною, йшов туди, де були люди. Я вірю, що це наше покликання. Замість того, щоб ставити хрест на Інтернеті, бо через нього поширюється порнографія, потрібно використовувати його сильні сторони.

На фото відомий проповідник Біллі Грем, який одним із перших почав активно використовувати радіо та телебачення для поширення Євангелії. Джерело: openheaven.com

У часи Біллі Грема багато християн думали, що ТБ і радіо від сатани. Він був одним з перших, якщо не єдиним, хто почав використовувати ці ЗМІ для поширення Євангелії, і це принесло величезні плоди! Тому що він мав чітке розуміння того, як це використовувати. За статистикою, через соцмережі зараз кається більше людей, аніж в часи Біллі Ґрема через ТБ і радіо, бо телефон є практично в кожного і багато-хто має доступ до Інтернету і соцмереж.

Ісус використовував можливості Свого часу. Він йшов до храму, на площі – туди, де люди обмінювалися думками. Він робив істину доступною, йшов туди, де були люди. Я вірю, що це наше покликання.

Це унікальна можливість, цінуючи час людей, говорити їм про Христа через Інтернет. Чи готова церква? В Америці і Європі — так. В Україні — це майбутнє, хоча є й виключення. Наприклад, служіння “yesHEis” і платформа «Християни для України», а також прямі трансляції церковних служінь в Україні вже є. До нас в церкву ходять від 50 до 1000 людей в різні кампуси, але онлайн-служіння слухають до 15 тисяч чоловік щонеділі! Правила змінилися. У багатьох країнах, наприклад, таких як Афганістан, не можна відкрито проповідувати Євангеліє, але християни в Англії знімають проповіді і через соцмережі передають їх у закриті країни, і люди там каються. «Із семи мільярдів людей на планеті Земля, на мою думку, 3,2 мільярди людей, що складає близько 40 відсотків населення, не мають можливості почути Євангеліє там, де живуть»,— сказав Педерсон в інтерв’ю CBN News.

Наш час потребує  спеціалістів, які знають істину і готові її донести до людей у різних точках світу, використовуючи незвичні, нетрадиційні методи проповіді.

Що стосується використання великих даних церквою, то доступ до них повинен бути легальним. Будучи дитиною, я читав книгу «Брат Андрей – Божий контрабандист». Він перевозив секретно Євангелії у своїй машині в країни СРСР з Голландії. Наш час потребує нових «братів Андріїв», які б цілеспрямовано та направлено працювали над тим, щоб Євангеліє було доступним до неєвангелізованих людей у різних точках світу, використовуючи незвичні, нетрадиційні методи. Мужні спеціалісти, які знають істину і готові її донести до людей тими методами, до яких вони звикли і котрими оперують повсякденно, які мають стратегію і бачення. Я вірю, що саме через таких людей і виконається пророцтво, сказане Ісусом у Матвія 24:14: «Проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!»

 

Ірина Рожко

Сподобався матеріал?

Поділіться цiєю інформацією в соціальних мережах

Twitter Facebook In