9 липня 1228 року помер англійський богослов та політичний діяч кардинал Стефан Ленгтон, якому також приписують прийнятий сьогодні поділ Біблії на глави. Він також боровся за прийняття та дотримання «Великої хартії вольностей».
Отримавши освіту в Паризькому університеті, там же він і подружився з майбутнім папою римським Інокентієм ІІІ. За сприяння останнього Ленгтон у 1207 році був висвячений на посаду архієпископа Кентерберійського, що суперечило волі короля Іоанна Безземельного. У результаті цього виникли політичні баталії та напружилися відносини короля з папою римським.
Поразка короля Іоанна дала змогу Стефану Ленгтону наполягати на прийнятті у 1215 році «Великої хартії вольностей». Потім монарх відмовився її виконувати, а папа засудив хартію і розпорядився відлучити баронів, які підтримували її. За відмову публікувати екскомуніку, Стефан був відсторонений від усіх церковних функцій папськими комісарами, і пізніше цей вирок був підтверджений папою. З нього зняли санкцію наступної весни, за умови, що він виїде з Англії, поки не буде відновлений спокій, і він залишився за кордоном до 1218 року.
За цей час папа Інокентій і король Іоанн померли, а в Англії спостерігалася загальна підтримка Генріха III. Ленгтон повернувся до обов’язків архієпископа, працюючи для становлення більшої політичної незалежності Англії, наполіг на відрядженні з країни папського легата Пандульфа і постійно дбав про дотримання «Великої хартії вольностей».
Стефан був також плідним письменником. Глосарії, коментарі, експозиції та трактати на майже усі книги Старого Завіту та багато проповідей, зберігаються в рукописах у Палаці Ламбет, в Оксфорді та Кембриджі, а також у Франції.
